Родині повідомили про загибель, але він виявився живим: історія бійця з Рівненщини

Докладніше дізнавалася кореспондентка ТСН Анна Махно.

Андрій Гричайчук цілує, тримає за крихітну ручку та говорить до свого однорічного сина. Живий. Хоча родині у квітні родина вважала його загиблим.

Родині розповіли сумну звістку

Дружина Ольга Грицайчук розповідає, що її мати, коли дізналася сумну звістку - знепритомніла.

Коли почалася повномасштабна війна Андрій Грицайчук був на заробітках у Литві. Його дружина каже, що у Рівному тоді лунали потужні вибухи.

«То ми вже не знали що нам робити, я вже й плакала, бо вагітна була», - зізнається дружина Андрія. Тоді Оля при надії і з двома дітьми спершу поїхала до нього. Та чоловік за кордоном, каже, сидіти не міг.

Так вони разом вирішили повернутися до рідного села. де Андрію вручили повістку. Попри те, що він батько трьох дітей, пішов служити.

«У мене немає такого поняття, щоб за дітей ховатися, їх навпаки потрібно захищати, щоб вони цього не бачили», - розповідає він.

Став штурмовиком

Так він став штурмовиком. Його групу скерували на Луганщину.

«По рації передали, мовляв, ховайтеся злетіла авіація», - пригадує Андрій.

Що було далі - достеменно розповісти нікому. Під час ворожого удару багато хлопців загинуло. Невдовзі до будинку Грицайчуків приїхали з трагічною звісткою.

«Військовий. який прийшов, каже сядьте, і я вже почала плакати», - розповідає жінка.

Теща Андрія Світлана Мельничук пригадує, що у них в домі уже горіла свічка.

Щасливий дзвінок

Згорьована родина готувалась до похорону, коли через 5 днів на свято Благовіщення пролунав дзвінок.

«Ваш чоловік лежить тяжкопоранений, без свідомості в Києві в лікарні», - пригадує розмову дружина Андрія.

Ольга не могла повірити щастю - одразу поїхала до чоловіка.

«Я заходжу до палати, він такий лежав, очі трохи були відкриті, я почала плакати», - каже Ольга.

За словами військового, з 30 чоловіків, які потрапили під обстріл, живими залишилися лише двоє, він один серед них.

Тим часом, за Андрія раділо усе село.

Чоловік відновлюється після поранень

Дніпро, Київ, Львів - у різних шпиталях Андрій кілька місяців відновлює здоров'я після поранень. Один з осколків і досі сидить в голові, витягати небезпечно.

Терапевт Андрія Юрій Макарець розповідає, що у чоловіка порушений руховий центр

Та Андрій таки став на ноги. Нині проходить реабілітацію у шпиталі на рідній Рівненщині.

Медики кажуть, що пацієнт має чергову надважливе завдання.

«Нам хотілося б без допомоги палиці подолати до 300 метрів», - кажуть вони.

Коли Андрій дізнався про свою загибель - був приголомшений. Як його помилково поховали - з'ясовувати не хоче, прагне лише якнайшвидшої реабілітації - навіть під час інтерв'ю розминає руку. Каже, його надихає – сім'я.

Найбільша втіха для чоловіка, коли з лікарні його відпускають на кілька днів додому.

А бажання в нього одне – найшвидша перемога України і щоб побратими були живі.

«Ми за НИХ також молимося, не за своїх тільки чоловіків, за всіх молимося», - каже родина.

Читайте також:

• Разом з двома братами пішов у ЗСУ: 23-річному розвіднику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• «Тепер він захищає нас з небес»: спогади про полеглого Героя з Волині
• Бабуся з Волині вигляділа внука, як рідну дитину, і чекає його з війни