За життя ще встиг обрати йому ім'я: вдова Героя з Волині народила сина після загибелі чоловіка

Жінка розповіла Суспільному: її коханий загинув у ніч, коли вона була якраз у дорозі до нього — їхала на зустріч. Тоді Наталія була на восьмому тижні вагітності.

«Всю цю вагітність пронесла сама з дітками тільки. Так і почалося нове життя, де все перевернулося. Але вагітність давала мені сили – сили пережити смерть чоловіка», — зізнається жінка.

Перша прогулянка Наталії Циби з новонародженим сином – до Стели загиблих Героїв у місті Володимир, де серед світлин — фото його тата Сергія Циби. Син, говорить жінка, дуже схожий на батька.

«Хочу показати татові синочка, а синочку татові. Бо ж на могилу поки поїхати не можемо, бо чоловік похований на Вінниччині. Найбільше болить те, що син тата не побачить, лиш на фотографіях», — говорить Наталія.

Чоловік Сергій Циба служив штаб-сержантом за контрактом у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. У перші дні повномасштабної війни спершу був у Житомирській області, потім його відправили на передову.

З чоловіком Сергієм Наталія прожила у шлюбі понад 5 років. Розповідає: разом виховували трьох дітей: двох старших 13-річну Тетяну і 11-річного Михайла від першого шлюбу Наталії, третю спільну доньку — трирічну Анну та очікували народження четвертого малюка.

«В перших двох старших діток тато загинув рік назад — на війні в Харківській області. І через пів року рівно загинув мій другий чоловік, теж в Харкові. Тільки він трагічно загинув: він повертався із завдання і внаслідок ДТП», — розповідає вдова.

Четвертий малюк народився 25 січня вагою 4710 кілограми та ростом 60 сантиметрів. Народження сина батько через трагічну загибель не дочекався, каже Наталія, але встиг за життя обрати йому ім’я.

«Назвали сина Миколкою. Я хотіла Сергія забрати з передової додому по тому закону, що троє дітей. Ми про це задумалися, коли я завагітніла четвертим. Але не встигли просто», — ділиться спогадами жінка.

Наталія Циба залишилася з чотирма дітьми сама. Зараз, каже, заради них знаходить у собі сили жити далі.

«Діти дають далі сенс життя і допомагають — і психологічно, і фізично. Бо самій справитися зі всім дуже важко. Діти — це єдина підтримка в мене. Розумію, що треба триматися, бо самій їх доведеться ставити на ноги», — говорить вдова.

Читайте також: 

• Знайшов кохання на Волині, але не дочекався народження п'ятої дитини: історія молодого Героя з Князівської бригади
• Разом із дружиною чекали на народження четвертої дитини: Герою з Волині Сергію Цибі навіки 35
• Будував плани на життя, та війна не дала їм здійснитися: Герою з Волині навіки 29 років