«Сестра довела, що я живий»: 22-річний воїн з Рівненщини розповів, як пережив полон

 Засідка на Куп’янському напрямку

«Ми стояли на позиції кілька днів. Мене відправили за кулемет. Уночі почув машину. Темно, нічого не видно. І тут — семеро ворогів, тихо підкралися, взяли мене в кільце. Один удар прикладом — і все. Далі — полон. Спочатку були намети, допити, побої. Щодня — удари шокером, дубинкою. Вони знали, що в мене був телефон із картами — все витягли. Допитували, питали про позиції, зброю, людей. А я просто тримався».

 Дев’ять місяців болю й тиші

«Їжа — кілька ложок каші, пересоленої так, що зуби скрегочуть. Камери — бетон, холод, тиша. Били кожного дня. Примушували віджиматися, розтягували по руках і ногах. Я бачив, як деякі сидять по два-три роки. І думав — мабуть, і я так. Але всередині щось тримало, певно надія, що сестра шукає. І вона таки не здалася».

Сестра, яка воювала за брата

«Оля — моя сестра. Вона все зробила. Коли мене взяли, дали один дзвінок. Я подзвонив до неї. Вона зібрала документи, зверталася до СБУ, добивалася, щоб мене визнали полоненим. Бо спершу вважали 400-м. Вона довела, що я живий. І мене включили до списків обміну. Десь через 9 місяців зайшов хтось з охорони та назвали моє прізвище. Думав, везуть у нове СІЗО. Але коли побачив Червоний Хрест — зрозумів: я вдома».

Повернення до життя

«Нині я у реабілітаційному центрі, вже третій тиждень. Є підтримка, допомога, люди поруч. Приїжджали рідні, друзі. Побачили, що я живий — і це вже щастя. Поки що хочу трохи побути вдома. А далі — думаю повертатися у стрій. Не все служити ще зроблено. Є борги перед тими, хто не повернеться більше додому. Є сенс далі».

 Читайте також:

• З російського полону повернулися ще 8 волинян
• Великий обмін: додому повернулись 307 захисників, серед них - волиняни
• Майже 2 роки у неволі: на Волині родина чекає вдома на звільненого з полону захисника