«Сину, не бійся»: як працював у Луцьку «Пункт незламності» у першу ніч блекаута

Поряд з наметом біля РАЦСу цього вечора було особливо людно. Ще кілька днів тому сюди заходило небагато людей, щоб погрітися на кілька хвилин, чи підзарядити смартфон під час планових відключень, .

Натомість у вечір середи тут вже було декілька десятків людей, щойно завершився сигнал тривоги.

Тут - тепло, світло, є чай з печивом та особлива атмосфера нескореності, бо хоч і без світла та зі зв‘язком раз через раз, настрої зовсім не панічні.

Кілька хвилин - розстібається блискавка на вході у намет і заходять люди. За правилами вхід потрібно застібати, щоб тепло не зникало. Не один десяток вже всередині заряджає телефон чи повербанки або ж чекає своєї черги, водночас дехто зостається зовні.  

«Сину, не бійся, це реалії нашого життя», - каже жінка до малого хлопчика.

Одні цілеспрямовано приходять, щоб підзарядити свої смартфони, аби хоча б за потреби можна було поговорити з ким потрібно, інші ж підходять до намету, щоб довідатися «що ж це таке», і «що тут роблять». Так би мовити, розвідують обстановку. Адже мають знати, де зможуть підзарядити пристрої, якщо блекаут затягнеться.

Приходять і діти, і дорослі. Приходять навіть з тваринами: пси ввічливо і терпляче супроводжують своїх господарів.

Час від часу людей більшає: хтось заходить всередину, поки інші зі свіжозавареним чаєм чи кавою виходять на вулицю. Хтось виходить, щоб за трохи повернутися і чекати вільної розетки. 

У кожному кутку намету - по кілька подовжувачів, навколо яких збираються люди, а збоку - кипить вода і заварюється чай. Інтернет був до того моменту, поки по обіді російські ракети масово полетіли на територію України. Нині під‘єднатися до нього нереально, бо і сам зв‘язок «ліг».

«Тут є вільне місце, якщо комусь потрібно», - інколи чути з різних кутків намету.

Люди спілкуються між собою, ніби бачать одне одного не вперше, і допомагають одне одному, підказують, скільки відсотків заряду.

Рятувальники підносять воду і найнеобхідніше для людей, що зібралися у наметі.

Враз від чоловіка, що заходить до центру, виринає «Слава Україні», а одна із жінок у діалозі каже, що ми (українці, - ред.) маємо бути сильними.

Зрештою, тривоги і паніки у людей немає ні краплі, зате є ненависть до тих, хто лишив місто без світла і вже 10-й місяць тероризує Україну і її людей.

За кілька годин кількість людей меншає, а ближче до ночі лишається зовсім мало.  

Рятувальники, які чергують у пунктах, працювали цілодобово, і припускають, що так доведеться працювати навіть і цілу зиму. Уже вранці вони розповіли, що  людей не було лише з 3 ночі до 6 ранку. Вранці у «Пункті Незламності» знову стало людно.

Текст і фото - Ольга Юсковець