Скандали з домаганнями до студенток в університетах України: що про це думають у волинських вишах

«Волинська служба новин» запитала про думки та позиції з приводу цієї ситуації у студентів, ректорів волинських університетів.

Скандали в українських вишах – це коли негідну поведінку деяких працівників вишу роками замовчували, а скарги студентів та інформацію просто ігнорували. Останнім часом усе більше студенток наважилися публічно розповісти про пережите в студентські роки, викриваючи тих, хто мав би бути їхніми наставниками. Як розгортаються ці скандали? Які наслідки чекають на викладачів, що перейшли межу? І чи готові університети, зокрема, на Волині, змінювати правила, щоб захистити студенток? Що з приводу цього думають самі студенти, з'ясувуємо далі.

Ми розглянемо кілька резонансних історій останніх місяців та спробуємо зрозуміти, чи є шанс змінити ситуацію. Поспілкуємося з студентами та ректорами.

Андрій Білоус, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

 Директора — художнього керівника Молодого театру та викладача КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого Андрія Білоуса звинувачують у багаторічному харасменті та сексуальних домаганнях. Ця справа набула розголосу та розпочала суспільну дискусію.

Першою заговорила його колишня студентка Софія Сапожнік, яка публічно заявила про сексуальні домагання з боку Білоуса, що спонукало інших студенток поділитися подібними історіями. ​

 Університет відсторонив Білоуса від викладання, поліція відкрила кримінальне провадження. Сам Білоус заперечує звинувачення, вказуючи на відсутність доказів. ​

Андрій Білоус повернувся до виконання обов'язків директора — художнього керівника Молодого театру. Термін його відсторонення, ухвалений КМДА, завершився 13 березня.

Сам режисер заявив, що його було відсторонено з власної ініціативи, а в Департаменту культури досі немає правових підстав його звільнити.

Актори Молодого театру опублікували у соцмережах заяву, зазначивши, що у всіх режисерів у контракті прописано відповідальність за скоєння аморального вчинку, однак у Білоуса такого пункту чомусь немає. Тому звільнити його за домагання не вийде.

Йосип Лось, Львівський національний університет імені Івана Франка

87-річного професора факультету журналістики у непристойній поведінці, коли вона була студенткою, звинуватила львівська журналістка Катерина Родак. У соцмережах її підстримали десятки інших випускниць, які розповіли схожі історії про Йосипа Лося. Окрім цього, колишні викладачі факультету також підтвердили слова журналістки. Сам професор заявлявляв, що це - наклеп та брехня.

Після публічного скандалу, де кілька студентів були готові публічно свідчити про домагання, Йосипа Лося звільнили. Також з’ясувалося, що студенти таки повідомляли про негідну поведінку професора, але адмністрація закладу це замовчувала.

Що кажуть в університетах на Волині

 Скандали, які трапилися нещодавно, не тільки викрили ганебну поведінку окремих викладачів, показали системне замовчування проблеми, але й зруйнували репутацію відомих українських вишів, працю десятків викладачів та всі успіхи їх випускників. Що потрібно робити, щоб такого ніколи не сталося,  питаємо в ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолія Цьося.

Ви, мабуть, читали новини про серію скандалів у вишах. Насправді, ситуація жахлива. Як вважаєте, що варто змінити, можливо, застосувати нові підходи, аби такого не сталося? 

«Так, я читав, зокрема, що внаслідок подій одна дівчинка відрахувалася, яка мала хороші оцінки і добре навчалася. Звичайно, що такі явища є дуже негативними, і заклади вищої освіти мають усе робити, щоб їх не допустити,  щоб надалі не виникало подібного. 

Що для цього потрібно?  Найперше, потрібно, на мою думку, спілкуватися тісно зі студентами  та студентською радою. Дуже багато проблем виникає тоді, коли немає чіткої, відкритої комунікації між адміністрацією і студентами, між деканами і студентами, між ректорами і студентами. Відповідно, якщо буде налагоджена система сталої, прозорої комунікації, студенти вчасно будуть повідомляти про проблеми, які можуть виникати, тоді керівник закладу матиме змогу застосувати певні превентивні заходи для того, щоб їх вирішити. Тобто, перше – це спілкування зі студентами. Друге – це чітке дотримання вимог законодавства і посадових інструкцій, які є в університеті.  Знову таки, якщо є чітке виконання, значить все добре. Якщо є певні порушення, відхилення, то такі речі повинні  бути, найперше, в полі зору кафедри, бо вони працюють безпосередньо на місцях, їх небагато, 8-10 осіб, потім факультету і далі, відповідно, ректорату університету. Це от ще один аспект, надзвичайно важливий. 

Третє – це контроль громадських організацій, журналістів. Не можна цю проблему приховувати, не можна поводити себе за принципом – не будемо виносити сміття з хати, бо це негативно позначається на репутації всього закладу. Треба чесно і відверто визнавати проблему, контактувати з громадськими організаціями, журналістами, бо коли виявляється ситуація, натяки на сексуальні домагання, то на це потрібно відповідно реагувати, відповідно проводити профілактичну роботу», – каже ректор. 

Можливо, якісь речі варто змінити, щоб студенти анонімно повідомляли про такі  факти?

«Така практика в університетах є, в нас також є електронна анонімна скринька, класичні традиційні скриньки, куди будь-який студент чи працівник можуть писати різноманітні звернення.  Що його влаштовує чи не влаштовує в організації освітнього процесу, міжособистісній комунікації. Ці всі звернення обов'язково опрацьовуються, надходять до мене. Якщо звернення навіть на правах анонімності надходять, ми їх розглядаємо, організовуємо службову перевірку для того, щоб, або підтвердити, або спростувати їх.

Якщо ж факти будуть підтверджені, я, без сумнівів, передаватиму справу до поліції, бо університети не мають повноважень проводити такі слідчі дії. І поліція нехай далі робить правові висновки щодо того чи іншого працівника», – каже керівник навчального закладу.

 Ви після цих скандалів спілкувалися зі  своїм колективом?

«Знову ми переходимо до першого питання комунікації. Я дуже тісно спілкуюся із студентською радою, постійно тримаю цю та інші теми в полі зору, тому що я не толерую можливого хабарництва чи ще якихось проблемних питань. Тож, якщо є хоч натяки на якісь негативні моменти, намагаюсь швидко реагувати. Хоча, щодо сексуальних домагань, на сьогодні звернень не було.  Сподіваюся, що цього немає в університеті, але, разом з тим, життя є життя, тож будемо працювати в тому правовому полі, яке діє», – запевнив ректор.

Із схожими запитаннями «Волинська служба новин» звернулася до ректорки Луцького національного технічного університету Ірини Вахович. Очільниця вишу вважає, що тісна комунікація із студентами дозволила б уникнути таких ситуацій.

«Спілкування зі студентами, скриньки довіри, робота студентського активу, періодичне опитування вражень студентів дозволяють уникнути таких ситуацій або ж вчасно на них реагувати. Сподіваюсь, в Луцькому національному технічному університеті таких випадків не буде»,- заявила Ірина Вахович.

Що кажуть студенти

Що про все це думають студенти одного з найбільших вузів Волині розповіла нам голова Студентської ради Світлана Усик.

«Питання, яке стосується безпеки та етики в освіті і скандали щодо домагань у вишах України викликали значний резонанс серед студентства. Багато студентів засуджують такі випадки та вимагають суворішого контролю за поведінкою викладачів, створення безпечного середовища для навчання та проведення ефективних механізмів щодо захисту постраждалих.  Ми обговорювали це питання із студрадою»,- розповідає Світлана.

 За її словами, таких випадків у Волинському національному університеті імені Лесі Українки точно не було. Але студенська рада готова діяти, якщо раптом з’явиться інформація про такі випадки.

«Я вже на четвертому курсі, але я такого не чула і за мою каденцію до мене не зверталися студенти, тому таких випадків у нас не було.  Але студенти, якщо раптом така ситуація з’явиться, можуть звернутися до мене. Я повністю відкрита, мені можна написати в Інстаграм, Телеграм або в будь-які інші меседжери. Також у нас функціонують скриньки довіри, на кожному факультеті є звісно стутдекан, до якого можуть звернутися студенти.

 Можна напряму написати звернення або ж просто підійти в деканат і роз'яснити цю всю ситуацію, або якщо студент налаштований, він може одразу звертатися в ректорат і його там повністю вислухають, тобто до адміністрації університету.  Якщо все-таки студенту потрібна допомога, то студенти можуть звернутися до мене і тоді ми вже разом будемо вирішувати це питання. Але, таких випадків, до щастя, не було у нас»,- розповідає Світлана.

Дівчина радить усім не боятися та відстоювати свої права.

«Я думаю, що просто треба застосовувати методи перевірки, контролювати викладачів і моя така порада, що, коли таке відбувається, то не потрібно замовчувати, адже ви можете цей курс закінчити і ви умовно більше не побачите того викладача, але прийде інший курс і знову ж будуть ці самі проблеми. Тому, якщо студенти стикаються, то ми їм роз'яснюємо, до кого вони можуть звернутися і ми повністю відкриті для студентів»,- заявила дівчина.

Чому студенти бояться говорити?

Чому студенти бояться та заговорили про негідну поведінку викладачів тільки через багато років по тому, питаємо у психологині Катерини Баришевої. Вона вважає - головна проблема у тому, що у нашому суспільстві нема належного сексуального виховання.

«Я читала всі ці новини. Це просто жах у сучасному суспільстві. Але мене здивувало інше. Дівчата, до яких домагалися, мовчали. Їх було багато. Чому? Ймовірно, вони боялися: якщо почнуть говорити, захищатися, то можуть отримати нижчу оцінку, зіткнутися з труднощами на іспитах, чи у навчанні. Тому мовчали. На мою думку, проблема ще глибша. У нашому суспільстві немає елементарної сексуальної етики та виховання. Дівчата й хлопці мають з дитинства знати: їхнє тіло — це тільки їхня справа. Що сексуальний контекст не може бути частиною навчання чи роботи. І це не лише про особисті кордони.

В Україні немає базового психологічного виховання — ні в садочках, ні в школах. Дітям і молоді не пояснюють, що робити в таких ситуаціях. Тому більшість мовчить. Скільки студентів терпіли, боячись, що відмова лише погіршить їхнє становище. І тільки коли хтось наважився заговорити, все вибухнуло. Суспільство в шоці: “Що? Це відбувалося роками?” Але проблема не лише в конкретних викладачах, які почувалися безкарними. Головне — відсутність сексуального та психологічного виховання. І саме це досі розв’язує руки таким людям»,- каже експертка.

Читайте також:

• Львівського письменника, який підтримав скандального професора ЛНУ, виключили з Українського ПЕН
• Звільнили 87-річного професора, якого звинуватили в домаганнях до студенток факультету журналістики
• 87-річного професора Львівського університету звинувачують у домаганнях до студенток факультету журналістики