Тільки трохи більше місяця побув на фронті: Герою Івану Лахаю з Волині назавжди лише 24 роки

Іван Лахай був солдатом 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Спогади про Героя пишуть на сайті Камінь-Каширської громади.

Народився та зростав Іван Лахай у Великій Глуші. Пішов до першого класу у ЗОШ І-ІІІ ступенів села Велика Глуша в 2005 році. Після закінчення школи, у 2016 році вступив до Любешівського коледжу. Здобував професію маляр, штукатур. Проживав з батьками, був найменшим, адже сім'я виховувала трійко синів.

Коли війна увірвалась у кожну українську домівку, Юрій Лахай відразу прийняв відважне рішення, що піде воювати. Захищатиме свою Батьківщину там, на фронті, аби його сини жили у відносній безпеці. Тато Івана виганяв ворога у найгарячіших напрямках. Був поранений в одному з тяжких боїв. Повернувся додому на реабілітацію, залікувати рани. Але саме в цей час додалася на його серці рана, котра ніколи не затягнеться, – війна забрала його наймолодшого сина Івана.

Іванко був втіхою для всієї родини. У дитинстві часто хворів, тому не раз матері доводилось з ним бувати у різних медичних закладах. Зростав юнак біля батьків. Інколи виїжджав на сезонні роботи, але найчастіше був удома, біля батьків. Допомагав їм вести господарство. Лагодив сільську техніку, адже мав хист до цього. Будував плани на життя… Ось тільки всі ті плани перекреслила війна. «Бережіть матір, будьте їй підтримкою», – дав настанову синам Юрій Лахай, коли 8 березня 2022 року пішов захищати Україну. Так і зосталися сини з ненькою самі, переживаючи за батька та просячи Бога, щоб беріг його на фронтових дорогах.

А потім війна своїм чорним крилом покрила їхню родину. 14 березня 2023-го загинув Андрій – двоюрідний брат Івана. Лише у грудні сім'ї вдалося повернути його тіло додому та віддати рідній землі. А вже через два місяці, у лютому 2024 року, у військо забрали й самого Іванка.  Опинився у навчальному центрі. А вже 9 квітня у складі 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади відправився на Схід виганяти ворога з українських земель.

На жаль, недовго довелося воювати  нашому земляку. Тільки трохи більше місяця побув він на фронті. На далекій Луганщині 23 травня клятий ворог забрав його таке ще молоде життя.

Поховали воїна у Великій Глуші.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Читайте також:

• Повернувся з-за кордону, щоб боронити країну: спогади про Героя з Волині Віктора Копелюка
• «Що я синові скажу, як він запитає, де я був під час війни?» — спогади про Героя з Волині
• Волинянина Віктора Гудька «на щиті» привіз брат, який теж у війську: спогади про Героя