Від волонтера до військового: історія бійця з Волині, який ремонтує техніку для фронту

Історію бійця розповіли у бригаді. 

З початком «повномасштабки» старший брат Олександра, Іван, став до лав 1 бригади спецпризначення імені Івана Богуна. Натомість Олександр зайнявся волонтерством – ремонтував автівки для підрозділу, в якому служив брат.

На початку ж квітня 2024 року, коли у складі 100 омбр формувався ремонтно-відновлювальний батальйон, чоловік ухвалив для себе рішення стати до лав ЗСУ. До речі, у той самий час і брат Іван разом зі своїм підрозділом був переведений також у нашу «Сталеву Сотку».

– Я є віруючою людиною, належу до євангельських християн-баптистів. Вже понад два з половиною роки служу в рембаті 100 бригади, є головним сержантом взводу-командиром відділення. І маю стійке відчуття: перебуваю саме на тому місці, де і мав би перебувати під час війни, – розповідає Олександр.

Разом із кількома побратимами-«рембатівцями» Сашко належить до когорти «мотористів» – фахівців, які відповідають за ремонт і обслуговування двигунів. Хлопці роблять усе можливе й неможливе, аби автівки були вчасно готовими до виконання найскладніших бойових завдань.

Тим часом на Волині на повернення Олександра чекає його сім’я: кохана дружина Юлія та двійко синів – семирічний Тимофій і п’ятирічний Ілля.

– Хлопці ростуть у мене затятими рибалками. На жаль, на війні рідко трапляється можливість побувати вдома. Та коли таке стається, «озброюємося» рибальськими снастями – і всі разом вирушаємо на риболовлю! – з усмішкою розповідає «моторист» Олександр зі «Сталевої Сотки».

Читайте також: 

• Став багатодітним батьком, але повернувся до війська: бойовий шлях головного сержанта з Волині
• «Коса», «Святий» і «Сава»: історії трьох побратимів зі 100-ї бригади
• Замість газового обладнання — військова кухня: як лучанин годує захисників на фронті