Родина втратила турботливого батька, чоловіка, сина та брата: волинянину просять присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала дружина військовослужбовця Тетяна Ковтун.

Ковтун Тарас Миколайович, народився 5 серпня 1975 року в селищі Ратне, Волинської області. Його серце і праця були віддані українському народові до останнього подиху — спочатку як поліцейський у Печерському РВ УПО м. Києва, а з початком повномасштабного вторгнення — як доброволець і воїн Збройних Сил України.

З перших днів повномасштабного вторгнення Тарас Миколайович долучився до створення місцевої територіальної оборони у селі Оленівка, Чернігівської області. 3 червня 2022 року він добровільно вступив до лав територіальної оборони та був зарахований до військової частини А4081, де проходив службу у складі 242-го окремого батальйону територіальної оборони міста Києва.

У ході виконання бойових завдань Тарас Миколайович брав безпосередню участь в обороні міста Харкова, здійснював бойові виходи в районах населених пунктів Дементіївка, Золочів, Уди та Івашки Харківської області.

За участь у Харківській операції був нагороджений нагрудним знаком «За Оборону м. Харків».

Із 2023 року Тарас Миколайович проходив службу у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3-го взводу роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А2582. Він сумлінно виконував службові обов’язки, демонструючи високий рівень професіоналізму, витримки та взаємодії з побратимами. В складі цього підрозділу приймав участь в контрнаступі на Запорізькому напрямку, а згодом брав участь у наступальній операції на Курщині.

Під час служби в 82-ОДШБр був нагороджений найвищими військовими відзнаками:

• Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
• Відзнакою міністра оборони України «Захиснику України»;
• Відзнакою Президента України «За оборону України».

13 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Тарас Миколайович загинув смертю хоробрих. Країна втратила Героя. Родина — турботливого батька, чоловіка, сина та брата. Побратими — надійного друга, відповідального, мужнього й чесного воїна.

Його життя було прикладом справжньої відданості Україні, його шлях — свідченням високого патріотизму, професіоналізму, безмежної мужності й честі.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• «За свій спокійний характер від побратимів отримав позивний «Тихий». Спогади про загиблого прикордонника з Волині
• Президент України вручив «Золоту Зірку» матері загиблого Героя з Волині
• За місяць до загибелі приїжджав у відпустку додому: Герою з Волині навіки 26