Багата на красу Волинь: де відпочити на природі та побачити історію

Журналісти видання ВСН зібрали підбірку цікавих місць Волинської області, які безумовно вразять.

Екопарк «Аміла» (Оленяча ферма)

Екопарк «Аміла» з оленячою фермою відкрився 2018 року в селі Радовичі Турійського району, що у 60 кілометрах від Луцька.

Тут, на 122 гектарах живуть близько 400 оленів, представлених 4-ма кроними лініями: англійською, східно-європейською, угорською та латвійською.

Також працює музей фауни волинських лісів.

У просторих вольєрах мешкають муфлони, лані, дикі свині, ведмеді, рисі та навіть єнотовидні собаки.

Комплекс включає виставку військової та цивільної техніки середини 20 століття на старому сільському аеродромі.

Графік: щодня з 09:00 до 18:00.

Ціна: 100 гривень для дорослого, 50 гривень учнівський, для дошкільнят – безкоштовно.

Музей ретроавтомобілів та реплікарів

У селі Радовичі Турійського району діє унікальний музей техніки.

Цікаво, що у фільмі «Червоний» використали експонати із місцевого музею ретротехніки. Він розташований неподалік ферми на летовищі, яке ще працює. Уся техніка на ходу, є навіть вантажівка з 1943 року.

А найдавнішій кареті з колекції музею – 110 років, в ній себе можна відчути справжнім паном. Ще можна посмакувати домашньої кухні із печі.

Аби усе це побачити та спробувати, до Радовичів їхати 70 кілометрів від Луцька, дістатись туди можна лише на авто або ж маршруткою.

В експозиції є машини, фаетони і навіть літаки – усе справне і готове до експлуатації. Усього півсотні експонатів, у яких вдалося вдихнути нове життя.

А наймолодшій техніці – 35 років. Механіки кажуть: дещо «реанімовували» за символічні кошти, а на щось пішло десятки тисяч гривень.

Довідково: «Червоний»  — український історичний фільм Зази Буадзе 2017 року, екранізація однойменного роману Андрія Кокотюхи.

Озеро Озюрко

Озера Озюрко, що поблизу Каменя-Каширського має площу 6,9 га. У 1992 році воно отримало статус гідрологічного заказника місцевого значення.

Озеро – популярне місце відпочинку місцевих мешканців та гостей району.

Коли мова йде про Озюрко, то мається на увазі озеро, однак у минулому на північний схід від нього знаходилось поселення з однойменною назвою. На початку минулого століття воно називалось Єзьорко, що в перекладі з польської мови означає озерце.

Так само називалась і місцева станція вузькоколійної залізниці на шляху від Каменя-Каширського до Янова Поліського, яка знаходилась неподалік.

Здавна ходять легенди про цілющу воду цього озера. Місцеві досі переповідають загадкову історію: мовляв колись один буковинський мольфар чи знахар рекомендував своїм відвідувачам лікуватись «живою» водою із джерела, що поблизу Каменя-Каширського на Волині. А коли  його попросили показати це місце на карті, то він вказав саме на Озюрко.

Старожили розповідають, що раніше вода в озері була чиста, як сльоза. Але у 50-60-х роках колгоспники вимочували у воді великі партії льону й конопель, пригнічуючи їх колодами й пеньками. Після цього мікрофлора й якість води змінились.

Хоча й досі на східному боці Озюрка б’є джерело. Місцеві мешканці впевнені, що вода в ньому унікальна. Більше 30 джерельних ключів б’ють із землі, наповнюючи озеро живодайною водою.

Музей історії сільського господарства Волині – скансен

Музей розміщено в селі Рокині, за 10-15 кілометрів на північ від Луцька. 

Він входить до складу місцевого архітектурно-дендрологічного парку і являє собою типовий скансен – музей архітектури під відкритим небом, де представлені також різноманітні знаряддя землеробства. 

Він був заснований у 1980 році, а в 1983 Міністерство культури України присвоїло йому статус «Народного музею».

Є вітряк кінця ХІХ століття, що перевезений з села Четвертня, Маневицький район, Волинської області. В березні 1989 року він був відреставрований.

Він відноситься до стовпового типу. Висота – 13 метрів, розмах лопастей – 18,5 метрів, продуктивність помолу – 200 кг/год. 

Також є кузня. Перевезена в червні 1990 році з села Гута Лісівська все того ж Маневицького району Волинської області. Кузня курна, тобто без комина. 

Є декілька типових волинських садиб. Дві з них перевезені з сіл Березовичі Володим-Волинський району і Комарово, Старовижівського району.

Навколо садиб створенні селянські двори з клунями, хлівами, криницями й тинами. Садиби утворюють вуличку маленького волинського села. 

Ну і традиційно в кожному селі має бути церква. Тут правда не зовсім церква. В скансені зведена дерев’яна капличка, за кресленнями каплиці в селі Жадень Рівненської області. Освячена на честь Вознесіння Господнього. Каплиця діюча, тут можна охрестити дитину. 

Місце для музею вдале: красивий ландшафт, березовий гай, мальовниче озеро. Якщо додати до цих чинників цікаву компанію й чудову погоду то відвідини Рокинів запам’ятається надовго. 

Також тут можна скуштувати традиційні страви волинської кухні, приготовані в українській печі, покататися на конях та скупатися в річці.

Як доїхати? 

До села Рокині від Залізничкого вокзалу міста Луцьку щодня прямує рейсове маршрутне таксі №224

Графік роботи: щодня з 09:00 до 21:00.

Ціна дитячого вхідного квитка становить 30 гривент, для дорослих – 40 гривень.

Музей-садиба Лесі Українки

Музей-садиба Лесі Українки знаходиться у селі Колодяжне.

Тут провела свої дитячі та юнацькі роки українська поетеса Леся Українка. На жаль, оригінальна садиба була знищена за часів Другої Світової війни. Нову будівлю музею побудували пізніше, відтворивши робочий кабінет і будинок поетеси.

У селі знаходиться дві садиби, що належали родині української письменниці, відомі також як «білий та сірий будинки Косачів». Вони є пам’яткою національного значення і охороняються державою.

Одноповерховий дерев’яний «сірий будинок» з 4-ма кімнатами знаходиться праворуч від головної алеї садиби, яку батько письменниці придбав у 1879 році.

З 1881 року по 1891 рік тут жила Леся Українка, а в 1891 році Іван Франко. Про це свідчать меморіальні таблички на фасаді будинку.

«Білий будинок» будували у 1890-1891 роках для Лесі та її сестри Ольги. Згодом цей будинок розібрали, і те, що ми бачимо зараз – реставраційна копія збудована на основі спогадів в 1945-1949 роках.

Нині тут розміщено Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки.

Резиденція князів Радзивілів

Олицький замок – головна визначна пам'ятка селища Олика, що на Волині. Це володіння старовинного і могутнього роду литовських князів Радзивіллів.

Замок Радзивіллів колись був резиденцією багатої родини Великого князівства Литовського. За легендою, сімейне золото до цих пір зберігається десь в його стінах.

Відвідати Олицький замок Радзивіллів може будь-хто. Раніше тут розташовувалась психіатрична лікарня, проте згодом лікарню відселили, а палац планували реставрувати. Через військові дії цей проєкт наразі призупинили. 

Радзивіллам належало безліч земель у Литві і на території нинішньої Республіки Білорусь. Родина отримали Олику від імператора Карла V в 1547 році і володіли нею аж до 1939 року. Вони ввели тут Магдебурзьке право.

Олика стає їхнім майоратом – неподільним маєтком, успадкувати який могли тільки первістки чоловічої статі. Ян Радзивілл Чорний у 1558 році зводить в Олиці замок.

Це була одна з перших на території України бастіонних споруд. Олицький замок виконував оборонну функцію. Ніхто не міг взяти його штурмом – ні татари, ні шведи. Його могутні стіни витримали безліч облог протягом тривалого періоду. Близько 200 гармат забезпечували обороноздатність Олицького замку.

Фортеця в Олиці постійно реконструювалася й удосконалювалася. Багато чого в будівництві родового гнізда зробив Альбрехт Станіслав Радзивілл. Замкові корпуси були збудовані в квадратний двір. Кутові бастіони посилювали захист фортеці.

За наказом Альбрехта Радзивілла біля замку було зведено Троїцький колегіальний костел. Він виконаний у стилі бароко за проектом архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна.

До середини XX століття Олицький замок залишався родовим княжим гніздом. Останнім його господарем був князь Януш Радзивілл Францішек.

Природний парк «Прип'ять-Стохід»

Однією із перлин України є територія Національного природного парку «Прип'ять-Стохід», що знаходиться в Любешівському районі Волині.

Національний парк об'єднує кілька заказників, а територія його складається з піщаних дюн, болотистих водойм, чистих озер і густих лісів. Річки тут переплітаються дивовижними лабіринтами, створюючи ідеальні умови для сплавів на байдарках. 

Історія становлення парку є досить цікавою. Ще у 1980-х роках на території району було створено декілька заказників.

У 1995 році був створений регіональний ландшафтний парк «Прип'ять-Стохід», який об'єднав частину цих територій.

13 серпня 2007 року був створений Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» який об'єднав усі заповідні об'єкти Любешівського району.

Загальна площа парку становить 39315,5 га, у цьому числі 5961,93 га земель, що надаються йому в постійне користування.

Цей край чарує своїми безкраїми лісами, прекрасними озерами та  болотами. Проте найбільш мальовничі краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип'ять та Стохід.

Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.

В парку ростуть сорок два види рослин, занесених до Червоної книги України. Також є рідкісна фауна: вісімдесят  чотири види червонокнижних видів тварин. 

Поряд з тим, що ця територія є надзвичайно красивою та добре збереженою, вона відіграє важливе значення. Адже води річок Прип'яті та Стоходу живлять чистою водою найголовнішу водну артерію України – могутній Дніпро у басейні якого живе понад 10 мільйонів людей.

Не допустити забруднення цієї території означає дати мільйонам людей чисту воду і зберегти їхнє здоров'я.

Читайте також: 

• Маковія або Медовий спас 2023: що категорично не можна робити

• «Щасливі люди»: у Луцьку показали інклюзивний перформанс

• На Волині волонтери виготовляють перископи для ЗСУ