У Луцьку висадили город посеред міста

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

У Європі це дуже поширена практика

Катерина, голова громадської організації Zero waste Lutsk (з англійської – «Нуль відходів Луцьк») розповідає, як узагалі з’явилася ідея закласти город у центрі 200-тисячного міста.

«У Західній Європі міські городи дуже популярні. Я такі бачила в Італії, Туреччині, Данії, Норвегії. Великий міський город, знаю, є в Берліні. Бо в тамтешніх країнах земля в дефіциті. Придбати її дуже дорого. Тому люди створюють альтернативу, – розповідає Катерина. – В Україні міські городи – це ще поки дивина. Бо в нас велика країна, землі вдосталь, і город, здавалось би, доступний для багатьох. Хоча в мене, наприклад, такої можливості не було, і свій мінігород я облаштувала прямо на балконі багатоповерхівки. І саме тоді, власне, й подумала: «Чому б у Луцьку не створити простору для городників – любителів працювати на землі?»

Ідею Катерини підтримав Максим Войчук – член ГО «Нуль відходів Луцьк», доцент ЛНТУ. Для реалізації ідеї вдалося залучити кошти декількох міжнародних організацій. І всього місяць копіткої праці знадобилося, аби влітку 2022-го у Луцьку з’явилося місце для охочих попрацювати на власній грядочці.

Навіть зілля тут переробляють – на добриво

А ось і сам город!

За українською традицією – обгороджений тином. Поруч – ставок. На кожній із грядок – табличка з підписом, хто саме тут хазяює. Ось вирощують квіти працівниці обласної юнацької бібліотеки. А ось керівниця відділу екології Луцької міськради Оксана Лисак понаставляла «їжаків», щоб захистити свій урожай від собак.

«Нам і птахи «помагають» збирати врожай, – жартує Ірина Ткачук, яка разом із сином та донькою прийшла провести вечір п’ятниці поміж грядок із городиною.

 «А подивіться, який ми горох посадили! – кличуть мене 6-річний Любомир і 5-річна Мирослава. Поки діти хваляться результатами своїх старань, їхня мама, Ірина, розповідає, що раніше сім’я мешкала у Львові. Коли переїхали до Луцька, то сюди, на міський город, приходять відпочити. Ось і зараз маленька Мирослава прямо біля своєї горохової грядки розстелила плед та бавиться улюбленими іграшками».

Поки спілкуємося з Іриною та її помічниками, Максим Войчук уже прополює свої грядки. В нього тут суниці, жимолость, ехінацея та мангольд – бурячок, листя якого використовують для приготування салатів. На город, каже Максим, приходить після роботи в університеті: наглянути, підлити, зілля повиривати.

До речі, всі бур’яни в міському городі використовуються для виробництва органічного добрива. Для цього облаштували компостер, обгородили, повісили табличку-інструкцію: щоб люди знали, які відходи можна сюди скидати, а які не варто. Адже потім виключно цим компостом буде удобрюватися ґрунт на грядках. Це і гроші зекономить, і дозволить зібрати урожай без «хімії».

До слова, за таким же принципом у Луцьку діє ще один міський город. Його заклали торік у Центральному парку ім. Лесі Українки. Найбільше там господарюють члени Луцького молодіжного центру. А оскільки вони часто влаштовують посиденьки за чашкою чаю, то відповідні культури переважно й вирощують, – м’яту, мелісу, ароматні квіти.

«А ми з дітьми спробуємо виростити люфу, – зауважує Ірина Ткачук. – Якщо вдасться зібрати врожай, то плоди цієї культури можна буде використовувати як губку для миття».

Не просто клаптик землі,  а ліки від стресу

Відпочити душею та перезарядитися психологічно прийшли на міський город і Олена Мороз та Поліна Бромберг.

Олена – мама трьох діток: восьми, дев’яти і 17 років. Усі вони чекають із війни тата. Він боронить Україну від російських терористів іще з 2022 року.

«За фахом я медсестра. Але поки чоловік на фронті, мушу весь свій час приділяти дітям і дому, – розповідає Олена. – Насправді це дуже важко – жити чеканням, постійно переживати. І щоб хоч на трохи переключитися думками – приходжу сюди, на свої грядочки. Тут вирощую те, що лишилося зі спогадів про сільське дитинство, – коли з мамою та сестрами хазяйнували на городі… Тато помер, до мами в село Тоболи дуже рідко їздимо. Бо це Камінь- Каширський район, далеко. Тому приходимо з дітьми сюди. Показую їм, як ростуть помідори, огірки, редиска, перець. Дітям цікаво. Тут вони стають ближчими до природи. Тут ми відпочиваємо душею».

Від домашньої рутини рятує міський город і Поліну Бромберг. До Луцька жінка переїхала з Харкова ще на початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни почали бомбити і нещадно обстрілювати місто, яке фактично за 50 км від Росії.

«Старшій моїй дитині п’ять років, молодшій – два. У грудні чекаємо на поповнення, – розповідає Поліна, показуючи поглядом на свій округлий живіт. Жінка на своїй грядці посадила культури, про які зберегла теплі спогади з отчого дому».

«Я ж родом із Запорізької області. Постійно їздила до бабусі в село Кам’янське. А тепер бабусі вже нема, частина Запорізької області під окупацією, і хочеться частинку малої батьківщини відтворити тут, на Волині», – розповідає Поліна.

Відтак у себе на городі жінка посадила традиційні для півдня України баклажани, дині, кавуни.

«Колись ми з татом вирощували на дачі кавуни. Але вони були такі маленькі, порівняно з херсонськими, – усміхається згадуючи Поліна. – Цікаво, якими виростуть тут, на Волині…»

Так, російські окупанти забрали в нас не просто території. Вони позбавили того, що приносило стільки радості і лишилося в стількох теплих спогадах: мелітопольську черешню, кримські дині, херсонські кавуни. Тож для таких, як Поліна, цей клаптик городу посеред Луцька – це можливість повернутися відчуттями на землю, яку довелося покинути. А для таких, як Олена, грядочка з огірками й помідорами – то ліки від щоденних переживань за чоловіка-військового.

«Насправді це дуже класно – мати можливість ось так проводити своє дозвілля, – каже Катерина. – І я мрію, що колись у кожному місті і в кожному мікрорайоні з’являться подібні місця, відкриті всім охочим. Бо це не просто город, то місце для спілкування і наповнення себе позитивом».

Оксана Бубенщикова

Фото автора і Катерини Демидюк

Читайте також:

• Як підживити аґрус влітку: рецепт секретного добрива, яке здивує вас результатом
• Вершинна гниль на помідорах: як врятувати врожай