«У ляльках люди впізнають себе та казкову мрію, яку вдалося втілити в життя», - волинська майстриня Оксана Саганюк

Натхнення прийшло до жінки майже п’ятнадцять років тому під час перебування на одній із виставок у Львові. Оксана звернула увагу на іграшку ручної роботи. Після чого у неї з’явилось бажання  спробувати створити диво  власноруч.

Перші кроки майстриня робила з глиною — матеріалом красивим, але надто крихким і делікатним. Її перша лялька й досі живе у мами, нагадуючи про початки творчого шляху, перші захоплення й трепетні надії. Згодом опанувала пластик — більш піддатливий і витривалий, який відкрив нові можливості для творчості.

«Після загартування у спеціальній печі він стає гнучким, — розповідає Оксана, — тоді ляльки виходять “рухливими”, живими».

Створення однієї ляльки — це кропіткий процес, що триває від одного-двох днів до цілого тижня, залежно від наявності матеріалів і задуму. Спочатку народжується каркас, потім ліпиться й випалюється тіло. Волосся майстриня робить із вовни або штучних пасем, очі — з намистинок, а обличчя оживає під пензлем з акриловими фарбами. І лише після цього настає час для найцікавішого — створення образу: продумування одягу, характеру й долі ляльки, яка може постати українкою, принцесою чи відважним козаком.

У результаті копіткої, майже ювелірної праці народжуються напрочуд вишукані інтер’єрні ляльки. Чимало з них стали окрасою не лише домашнього простору, а й затишних кав’ярень чи крамниць, зокрема у Львові, наповнивши їх особливою атмосферою тепла й живої фантазії. Загалом колекція робіт налічує понад 1000 виробів, чимало яких «мігрують» світом.

   Окрім інтер’єрних виробів, жінка виготовляє й портретні ляльки.

«Найчастіше їх замовляють на подарунок, — ділиться майстриня. — Замовники надсилають світлину конкретної людини, образ якої маю відтворити. Під час роботи насамперед звертаю увагу на риси обличчя: розріз очей, лінію губ, загальний вираз. Лише тоді починається справжній процес творення. Особливо приємно усвідомлювати, що ляльки викликають щирі, теплі емоції у людей, які впізнають у них себе».

І нехай це не стовідсоткова схожість, але в ній завжди є щось справжнє, впізнаване — маленька частинка людини, перенесена у мистецтво.

«Серед усіх робіт хочу виокремити ляльку-депутата, — з усмішкою згадує вона. — Її створила для відеокліпу гурту “ТІК” на пісню “Любити ти Україну” на замовлення телеканалу “1+1”. Вона вирізнялася з-поміж інших: значно більша, майже метрового зросту, ніби прагнула вийти за межі майстерні. Цю ляльку побачили тисячі глядачів, і в тому було особливе відчуття — коли твоя праця оживає на великому екрані та знаходить відгук у серцях людей».

Чільне місце у творчості майстрині посідають ляльки-коти — символи домашнього затишку й спокою. Вони оселилися не лише у її домі, а й оселях друзів, знайомих, затишних кафе, ставши їхніми мовчазними охоронцями тепла. Саме ці образи надихнули Оксану на написання казок, у яких героями стали інші ляльки, наділені характером, долею й власною історією.

«Працюючи, намагаюся створювати не поодинокі образи, а цілі композиції, — розповідає Оксана. — Мені важливо, щоб ляльки були ніби родиною, щоб їх єднали спільний настрій, сюжет, життя. У моїх казках коти мешкають на дахах львівських будинків, ходять у гості до героїв-ляльок, уважно слухають їхні розповіді, а згодом діляться ними на даху старого будинку, під місячним сяйвом».

Можливо, створення казок для душі так і залишалося б ще одним захопленням майстрині, якби не випадок. Одного разу, під час участі у місцевому конкурсі «Битва талантів», де Оксана презентувала свої роботи, до неї підійшла засновниця рекламно-продюсерського центру у Львові Людмила Бурбура — наставниця вихованців, які також брали участь у конкурсі, й зауважила: казки мають бути не лише почутими, а й побаченими. Невдовзі вона зняла відео за мотивами своїх історій, у якому головні ролі виконали її хвостаті улюбленці. «Саме ідея Людмили наштовхнула на ідею видати книгу, у якої лялькові світи та казкові оповіді отримали своє продовження», - додає Оксана. 

І ось, нарешті, крізь роки чекання та мрій, книга, створена власними руками й видана власним коштом у кілька примірників, побачила світ.

«Я зробила це насамперед для себе, для своїх рідних і близьких, – з  усмішкою каже Оксана. – Мені так хотілося, щоб мої ляльки ожили на сторінках омріяної книги, заговорили кольорами й формами, які так довго виношувала в думках».

Книга вийшла у твердій палітурці, кольорова, мов мрія, що стала реальністю. І хоч цих примірників лише кілька, для Оксани це справжнє свято душі, момент, коли задумане перетворюється на дійсність. 

Попри війну, майстриня не припиняє займатися улюбленою справою. Зізнається, ляльки допомагають їй перезавантажитись, відволіктися від тривог і знайти внутрішній спокій. Кожна нова фігурка, кожна деталь — маленький острівець радості та натхнення, де навіть у найтемніші дні можна відчути тепло творчості й повернути собі віру у красу навколишнього світу. 

Однією з робіт, виготовлених від початку війни, є лялька «Берегиня», натхненна картиною відомого українського художника Олега Шупляка. Вона є символом захисту, надії та незламності духу, тих внутрішніх сил, що допомагають українцям вистояти у найважчі часи. 

Кожна лялька, зізнається майстриня, несе частинку душі, любов до рідного краю, віру у відновлення миру та щоденну красу життя. І хоча світ навколо може бути неспокійним, вона продовжує творити, а ляльки оживають, нагадуючи, що навіть у складні часи мистецтво здатне зігріти серце та дарувати надію.

Жанна БІЛОЦЬКА

Читайте також: 

• Не ділять військових на «своїх» і «не своїх», усі - рідні: волонтерський центр з Волині «Крила матері» відзначив десятирічний ювілей
• Легендарний командир «Генічеська» волинянин Олександр Бойчук: про полон, обмін на 16 росіян, підтримку дружини та загибель сина