«Люди приходять у стані розпачу, не знаючи, як діяти»: як у Володимирі допомагають родинам військових

Важливо, що Олександр Власюк сам є ветераном, тож добре розуміє потреби військових і має особливу довіру серед них. Аліна Книш переважно працює з жінками — матерями, дружинами та сестрами захисників, що забезпечує відкриту та чутливу комунікацію. У громаді зазначають, такий тандем фахівців значно підвищує ефективність роботи.

Щомісяця до команди звертаються кілька десятків людей, найбільше — родини зниклих безвісти військових. Також чимало звернень від поранених та демобілізованих захисників. За словами Аліни, багато ветеранів, зокрема тих, хто повернувся з полону, не знають, з чого почати оформлення документів або не мають сил це робити. Тому фахівці повністю супроводжують процес: роблять копії, готують запити, телефонують у відповідні служби та формують повні пакети документів для ТЦК та СП або Пенсійного фонду.

Олександр наголошує, серед військових є ті, кому через погіршення здоров’я важко продовжувати службу на передовій. 

«Тут потрібно знати, що у багатьох випадках встановлений відсоток втрати працездатності дає можливість перейти до тилових підрозділів і отримати додаткові виплати. Нещодавно ми допомогли військовому, скерувавши його на проходження ЕКОПФО, де йому встановили 25% втрати працездатності, що дозволяє перевестися в тил і оформити одноразову допомогу».

Особливо складними є випадки, що стосуються зниклих безвісти. Люди приходять у стані розпачу, не знаючи, як діяти після отримання повідомлень від ТЦК та СП. Фахівці допомагають родинам оформлювати заяви, отримувати витяги з реєстрів, скеровують звернення до військових частин та Міноборони. Часто такі ситуації потребують ретельного вивчення юридичних нюансів та знання актуальних змін у законодавстві.

Аліна ділиться випадками зі своєї практики:

«Під час виконання бойового завдання двоє чоловіків зникли безвісти. У мирному житті їхні родини були близькими — дружили сім’ями, ділили спільні радощі та турботи. Коли зв’язок обірвався, до нас звернулися їхні дружини, аби оформити статус зниклих безвісти та отримати необхідну правову підтримку. У процесі з’ясування обставин з’явилася гірка правда: один із військовослужбовців загинув, інший перебуває в полоні. Відповідно, жінкам довелося змінювати вже подані документи та оформлювати інші статуси — кожен із них ніс свій тягар болю й очікування.

Також був випадок, коли дружина чоловіка, який вважався зниклим безвісти, випадково побачила у соціальних мережах фото, на якому впізнала риси свого чоловіка. Щоб перевірити ймовірність збігу, знімок направили на портретну експертизу. Результат не підтвердив ідентичності особи. У підсумку жінці довелося знову змінювати статус — зі «статусу полоненого» повернутися до болісної невизначеності «безвісти зниклий».

Часто по допомогу звертаються родини загиблих воїнів, в окремих випадках, коли виникають затримки з виплатами з військової частини, де вони служили. Аліна згадує випадок, коли вдові полеглого довгий час не виплачували належні кошти, і лише їхнє втручання допомогло вирішити проблему.

 Є звернення щодо допомоги про встановлення обставин загибелі військових. 

«До нас звернувся брат полеглого медика, який загинув у зоні бойових дій — сім’я майже два роки не могла отримати відповіді щодо причин смерті, відтак і виплати, — продовжує ділитися історіями Олександр. — Після поданих нами заяв у відповідні структури процес нарешті зрушив, і найближчим часом ТЦК та СП має надати висновок ВЛК, що дозволить родині отримати всі належні виплати».

Після повернення з війни військовослужбовці потребують різної допомоги, і спектр запитів, з якими приходять до фахівців супроводу у Володимирі, дуже широкий. Аліна Книш та Олександр Власюк розповідають, що звернення стосуються як побутових потреб, так і складних медичних чи юридичних питань.

«Ми завжди на зв’язку з мамою захисника, який втратив обиві ноги й пересувається на кріслі колісному. Жінка телефонує нам коли потрібно допомогти організувати для нього поїздку через послугу «Соціальне таксі», — говорить Аліна. —  Іншим військовим потрібна допомога з відновленням пакету документів після тривалого лікування або пошуком довідки форми №5, де зазначаються обставини отримання травми.

Також надходять звернення щодо забезпечення медичними препаратами чи засобами реабілітації. Після поранень багатьом потрібні милиці, ортопедичне взуття або крісла колісні. За державною програмою це можна отримати через ЦНАП, подавши заяву та вибравши необхідні засоби в каталозі. Але чимало людей не знають про це, і звертаються до нас. Ми, своєю чергою, допомагаємо їм вирішувати ці та інші питання».

Аліна та Олександр щоденно працюють з різноманітними запитами й добре знають усі процедури, тож можуть швидко зорієнтувати людей, допомогти з оформленням і супроводом, аби кожен захисник отримав підтримку, на яку має право. Фахівці не приховують: обсяг роботи значний і потребує терпіння, витримки та глибокого розуміння кожної окремої ситуації.

Але саме усвідомлення того, що їхня праця полегшує шлях родинам військових у найскладніші моменти життя, додає сил рухатися далі. Для них це не просто робота — це щоденна відповідальність і внесок у підтримку тих, хто ціною власного життя боронить країну.

Читайте також:

• Втратив око на фронті, але вирішив продовжити службу: ветеран з Волині працює в поліції
• Як ветеранам у Луцьку отримати кошти на спорт і де можна тренуватися: покрокова інструкція
• 49-річний боєць із Луцька, якому ампутували обидві ноги, вчиться ходити заново