Українець у збірній Польщі: як уродженець Волині став партнером Левандовського, у чому звинувачує Бандеру і чому його ображають поляки

Про те, як складалася непроста кар'єра 32-річного футболіста, пише OBOZ.UA.

Тарас Романчук народився в Ковелі та є вихованцем волинського футболу. Проте на професійному рівні в Україні центральний півзахисник так і не заграв. На батьківщині він встиг побігати на рівні юнацьких клубів «Ковель» і БРВ-ВІК та аматорів. А також проявити себе у міні-футбол за ковельський «Аперкот». У 2010–2013 роках Тарас провів за команду рідного міста 34 матчі, в яких забив 19 голів.

А от у великому футболі у Романчука не склалося, хоча, за словами чоловіка, він дуже хотів грати саме в Україні: «Я їздив до різних клубів, але ніхто мене не хотів. Я мріяв грати за «Волинь». У 2011 році працював на зборах з дублем луцького клубу. Мені було 19 років, й тренер молодіжної команди хотів мене залишити, але головний тренер сказав, що я погано підготовлений фізично і не підійшов».

Пізніше у тому ж 2012 році Тарас пробував сили на зимових зборах «Кримтеплиці», а влітку спробував пробитися до складу «Арсенала» з Білої Церкви, але з цього нічого не вийшло.

 

 Відмови в Україні змусили хлопця шукати щастя за кордоном: «Тут якраз мій тренер Роман Лис, який тісно співпрацює з польськими колегами, запропонував мені переїхати до Польщі». До речі, так склалося, що і сам Романчук має польське коріння.

«Моя бабуся народилась в Польщі в 1939 році, після чого деякий час жила поряд з табором Собібор у часи війни. Під час другої світової її сім’я була переселена в Україну, і в документах було зазначено, що вона українка. Я зібрав всі документи, які підтверджують моє польське коріння», – розповідав футболіст в інтерв’ю Przeglad Sportowy.

І якщо в Україні в Тарасі не могли розгледіти потенціал, то у сусідній країні він швидко знайшов своє місце і заслужив реноме перспективного і сумлінного футболіста, пройшовши непростий шлях від низин чемпіонату Польщі.

Першою командою Романчука у новій країні стала «Легіоновія». Українець приїхав туди в 2013 році на зимові збори і сподобався тренеру, який запропонував йому залишитись на півроку у Третій лізі.

«За цих півроку «Легіоновія» вийшла в Другу лігу, і після цього я підписав контракт з ними до червня 2014 року. Визначним для нашої дружини стало друге коло чемпіонату, коли ми зайняли перше місце за результатами весняної частини, піднявшись з 12 на 4 місце в турнірній таблиці», – розповідав Тарас Football.ua.

Гра українського півзахисника не залишилась без уваги представників елітного дивізіону чемпіонату Польщі, і з літа 2014 року Романчук захищає кольори «Ягеллонії» з Білостоку.

«Вони помітили мене, коли я ще грав в «Легіоновії». У Польщі взагалі часто представники команд вищої ліги бувають на матчах нижчих ліг. До речі, тоді «Ягеллонія» придивлялась не до мене, а до мого іспанського колеги по команді. Але так вийшло, що я зіграв хороший матч, і «Ягеллонія» запросила мене на оглядини», – розповідав Тарас.

У сезоні-2014/15 Романчук разом з новим клубом став бронзовим призером чемпіонату Польщі, потім у 2017-му і 2018 роках «Ягеллонія» дійшла до срібних медалей. І ось у цьому сезоні команда з Білостоку вперше у своїй історії стала чемпіоном країни, до чого приклав руку і Тарас.

Романчука в Польщі називають гравцем, який зробив себе сам. Коли йому дали шанс проявити себе, то він мовчав і гарував, щоб виправдати і навіть перевершити очікування. «Боєць, добре діє у відборі та на другому поверсі», – відмічали ті, хто грав проти нього. Але також додавали, що з початком атаки є проблеми.

2018 року Романчук, який не дуже розраховував отримати шанс у збірній Україні, домігся польського громадянства і одразу був викликаний до національної команди своєї нової країни. У травні у товариському матчі з Нігерією Тарас не вийшов на поле і спостерігав із лави запасних, як його збірна програла із рахунком 0:1.

А ось у поєдинку з Південною Кореєю Романчук зіграв 61 хвилину, після чого його замінили. Збірна Польщі на той момент вигравала з рахунком 2:0.

Зацікавленість в послугах Тараса пояснювали тим фактом, що у Польщі зібралось багато хороших атакуючих гравців, але не вистачало тих, хто тягатиме за ними рояль. І півзахисник «Ягеллонії», на думку тренера збірної, ідеально підходив на цю роль.

Того ж року подивитись на Романчука до Польщі приїздили скаути дортмундської «Борусії». Але трансфер до Німеччини не відбувся.

А рішення змінити паспорт Тарас пояснив так: «Згідно з українськими законами, я не маю права мати подвійне громадянство, тому мені довелося зробити вибір. Протягом декількох років я жив в Польщі і відчуваю себе тут добре. Важливо, що батьки, дружина і брат підтримують мене. Хто знає, якби кілька років тому я отримав шанс в Україні, то сьогодні я успішно грав би в одному з місцевих клубів і в національній команді. Проте, я більше не повернуся в УПЛ. Цей етап мого життя давно пройшов».

Однак не всі нові співвітчизники були в захваті від українця у своїх рядах. Дехто відкрито називав його «Фарбованим лисом». А легенда польського футболу, екстренер воротарів у національній команді та футбольний оглядач Ян Томашевский заявив, що Тарас «може підірвати всю атмосферу в Кадрі».

 «Для мене це поляк, але його не можна брати в команду перед фіналом Кубка світу. Так, я не проти поповнення, але після чемпіонатів. Повторюся, зараз не треба цього робити. Це може підірвати всю атмосферу в кадрі», – сказав Томашевський кореспондентові видання Super Express у 2018-му.

«У роздягальні «Ягеллонії» колеги часто жартують, що я «фарбований лис». Я розумію, що деякі серйозно вважають мене таким. Думки людей розділилися. Деякі цінують мене, оскільки добре знають мою історію і щасливі, що я буду виступати за збірну Польщі. Іншим це не подобається, напевно, вони хотіли б, щоб за неї виступали лише корінні поляки. Я не ображаюся на таких людей, кожен має право на власну думку. Моє завдання – покращувати гру і ставати все краще і краще», – відреагував Тарас.

Також із Романчуком сталось кілька неприємних інцидентів під час матчів чемпіонату Польщі. У лютому 2019 року у поєдинку "Ягеллонії" з "Віслою" Плоцьк (1:0) футболіст суперника Домінік Фурман назвав його «бандерівцем» та «фарбованою лисицею». Спочатку Фурман все заперечував, але потім обидва гравці виступили із спільною заявою.

За словами Романчука, ці образи зачепили його через те, що члени його сім’ї були замучені Бандерою: «Мені було важко контролювати емоції. Моя сім'я теж була замучена Бандерою, а він мені таке говорить. Це неповага. Не знаю, чи подам я йому ще коли-небудь руку».

До цього скандалу деякі українці вже вважали півзахисника зрадником через відмову від громадянства, а після заяви про Бандеру ставлення до нього у колись рідній країні ще погіршилось.

В червні 2020 року після матчу чемпіонату Польщі проти "Легії" один із відвідувачів VIP-ложі крикнув Тарасу: «Ти – не поляк. Провалюй в Україну». Підійшовши до трибуни, футболіст намагався з'ясувати ситуацію, але натомість почув чергову порцію образ. Після чого всі матеріали були направлені в поліцію.

Що стосується кар'єри у збірній, то після виклику на товариські зустрічі у травні 2018 року Романчука несподівано виключили із попередньої заявки збірної Польщі на чемпіонат світу з футболу. І не згадували про колишнього українця до березні 2024-го, коли вперше за шість років він був викликаний на матчі плей-офф відбірного турніру Євро-2024 проти Естонії та Уельсу.

Дехто був незадоволений запрошенням Романчука, адже у 32 роки він "не може бути майбутнім збірної Польщі". Але, як писали місцеві аналітики, статистика була на боці колишного українця.

«Факти такі, що сьогодні він є одним із найкращих центральних півзахисників Екстракласи. За даними портала Wesło із системи Stats Bomb, Романчук є другим за якістю гравцем ліги із дуелей в обороні. Він п'ятий захисник із перехоплень м'яча, а також 10-й – за категорією розумних передач і третій – за якістю передач. Саме з Романчука тренер Адріан Семенець починає визначати стартовий склад «Ягеллонії», – йшлося у статті sport.tvp.pl.

І якщо поєдинок з балтійцями Тарас провів у запасі, то у битві з валлійцями він з'явився, вийшовши на заміну на другий тайм додаткового часу. І залишив по собі приємні враження. А Польща пробилась на Євро-2024 через серію пенальті. Однак тепер у товариських зустрічах колишній українець має доводити, що гідний поїхати на турнір.

Натомість у клубі у Романчука наразі все добре. 20 квітня 2024 року он відіграв повні 90 хвилин під час виїзної перемоги 2:1 над «Заглембе» і таким чином провів свій 300-й матч за «Ягеллонію» в Екстракласі. Він став першим гравцем в історії клубу, який досяг такого результату. Тому й не дивно, що у команді з Білостоку йому довірили капітанську пов'язку, з якою він привів партнерів до першого в історії чемпіонського титулу у травні 2024-го.

А нещодавно у своєму інтерв'ю Тарас заявив, що відчуваю себе і поляком, і українцем, адже має польське походження, але народився на Волині: «Я виріс в Україні. З батьками ми розмовляємо українською мовою, а сина вчимо польської. Настав момент, коли в будинку батьків я сказав: ми повертаємося додому, в Білосток».

Із свою коханою Катериною Тарас познайомився вже в Любліні, а 2017 року пара зіграла весілля. І, скоріш на все, родина Романчуків Осяде в Білостоку, адже він нещодавно підписав новий контракт із «Ягеллонією», який розрахований до кінця сезону-2025/2026.

«Мені 32 роки і я потихеньку починаю замислюватися про своє майбутнє. Підписання цього контракту – крок до того, щоб залишитися в Білостоці до кінця кар’єри. У мене є амбіції, і за наявності хорошого здоров’я я продовжу працювати, щоб грати в основному складі», – сказав Романчук в інтерв’ю клубному телебаченню.

Читайте також:

• Шлях до успіху, європейські амбіції та тріумф на престижному турнірі: інтерв'ю з футболістом Валентином Рубчинським
• Словаччина – Україна: результат та огляд другого матчу «синьо-жовтих» на Євро-2024
• Зрадник з Луцька Тимощук увійшов до списку найкращих українських футболістів в історії