«Жіночий одяг був видовищем»: лучанам розповіли, якою була мода українців у 20 столітті

Здавалось би, що історична картина у 20 столітті є не надто втішною для пошуку чи хоча б розвитку української моди: розділеність українських земель між іншими країнами, Перша світова війна, кривава боротьба народу за свою державність, Голодомор, репресії, Друга світова війна, радянська окупація земель України... То про який стиль може йти мова, коли на шальках терезів - не тільки існування держави, а й існуванням народу загалом? Проте ні, мода, як культурне явище цілком повно існувала у 20-му столітті.

З розповідей про те, який одяг носили наші пращури, ми можемо зробити висновки, яке соціальне становище вони займали, який мали рівень економічного і культурного розвитку. Заразом фахових досліджень чи друкованих матеріалів про історію української моди того часу практично немає, що ускладнює пошук необхідної інформації.

Про окупований фешн, цікаві маловідомі факти та модних українок розповіла авторка бренду авторських прикрас та одягу «NamystA» Світлана Головачук на фешн-посиденьках «Окупований fashion, або чи була мода в Україні у ХХ ст?»

«Жіночий одяг був видовищем»: лучанам розповіли, якою була мода українців у 20 столітті

Український жіночий одяг був тоді видовищем

1900 рік, початок 20 століття. Наддніпрянщина була окупована Радянською Росією, Галичина, Буковина і Закарпаття - Австро-Угорською імперією, Волинь була під Польщею. На той час українські люди одягалися або в міський одяг, або у народні строї. У другий варіант вбиралися дружини поміщиків, люди багаті, інтелігенція, громадські діячі. Хоч для нас це зараз дивно, оскільки побутувала думка, що всі українці одягалися винятково у вишивані сорочки. Безумовно і це було.

Жіночий одяг тоді був видовищем. Вбрання на західній частині України й східній різнилося. Водночас були спільні риси: українки, за словами дослідників, любили яскраві барви в одязі.

Поширеними були намиста, які на той час були дороговартісними: один комплект міг коштувати, наприклад, як цілий хутір. Велика кількість намист на жінці говорила про її хороший соціальний статус. Як і сорочки з коміром, оскільки на цей елемент потрібен був ще добрий клапоть тканини.

Українки носили коралі, перли теж, проте їх було дістати складніше. Тоді намиста були хорошим капіталовкладенням: за якоїсь неприємності їх можна було б продати.

В українських традиціях носити вінок дозволялося тільки незаміжній дівчині чи нареченій. З головних уборів для Буковини, наприклад, були характерними тонкі, накручені на голову тканини. Жінка, яка хотіла показати свій статус намагалася вив’язати хустку якомога вище.

Заразом для кожного регіону був характерний свій одяг, тому виокремити один надзвичайно складно.

«Львів‘янки, вдягнуті в останні паризькі сукні досягають того, аби бути творіннями»

Коли ми говоримо про українську моду 20 століття, то переважно мова йде про Львів, Київ та Харків. Вони не були світовими столицями моди, але осередками назвати можна було. Були поширені крамниці й ательє.

В ті часи в мистецтві загалом виникає стиль «модерн». Одяг намагаються максимально оздобити, але при цьому дотримувалися чітких ліній силуету. Сукні стали витворами мистецтва, а такий стиль став йменуватися «сецесією». Жінки носили туго затягнуті корсети, капелюхи, шпильки з яких часто ранили обранців панянок.

Сецесія стала завершальною сторінкою, коли ми говоримо про історичний костюм. Економічна хвиля утворила прірву між містом і селом: люди в селі продовжували одягатися у традиційні народні строї.

В Галичині мали представництва відомі іноземні фірми, де покупці могли виписати собі одяг.

Заможна пані могла мати до 60 суконь. Одна сукня, приміром, вартувала дорожче, ніж кілограм чорної ікри. До слова, 1 кілограм чорної ікри коштував 1 рубль 80 копійок, квартиру можна будо орендувати за 15 рублів, корову купували за 60 рублів, тоді як капелюшок коштував 12-13 рублів, шкіряні туфлі - від 2 рублів 90 копійок до 4 рублів 40 копійок, корвети - від 6 до 9 рублів.

Модницями Галичини були. як-от, Софія Крушельницька, Габріела Запольська. Вбиралися дорого або жінки заможних чоловіків, або жінки легкої поведінки.

«Не виділяйся»

У 1910 році стартувала реформа жіночої білизни, тоді до неї під‘єднався рух за зміну корсетів.

Перша світова війна значно позначилась на одязі: багато людей втратили гроші й не могли утримувати служницю, яка допомагала б одягатися жінкам. Водночас у той час на Галичині було понад 60 закладів для навчання кравецької справи. А у Львові працювала вправна модельєрка, що була дуже популярна серед жінок, які могли б собі дозволити новеньку сукенку, - Герміна Шухевич, бабуся командира УПА Романа Шухевича.

У 1917 році у Стрийському парку у Львові пройшов перший показ мод, проте наступне таке дійство відбулося не швидко. У міжвоєнний період Львів став модним місцем: з фурнітурою, яку не могли придбати у Москві, не було проблем у Львові.

У радянський період панувало правило скромності - «не виділяйся». Тому модні будинки для радянської людини не було доступними.

1987 рік мав знакову подію - з'явився журнал «Burda», популярність якого була зумовлена і викрійками, які він мав. У 70-80 роках швейна промисловість концентрується у Львові та Києві. І у тому ж році у академії легкої промисловості відкривається кафедра моделювання костюмів.

Скромність виходить з моди

У 80-х роках скромність починає виходити з моди - люди стали демонструвати через одяг. Наступне десятиліття - переломний момент: закривають будинки, що були відкриті за радянських часів, а мода виходить на вулицю.

На арену виходять українські дизайнери, які на той час ще не мають попиту серед людей. У 1997 році започаткували сезон моди та престижний фестиваль «Рret-a-porter», який переростає у фешн-вік.

Українською мода стала після Революції гідності. Багато дизайнерів до цього часу не акцентували на своїй приналежності до України, проте після цього, ситуація змінилася і заявляти про себе, як про українського творця, було гордістю.

Ще однією вагомою датою стало 12 березня 2015: в рамках тижня моди в Києві у Мистецькому Арсеналі відбулася презентація проєкту «Витоки», який присвятили традиційному українському вбранню.