Унікальні артефакти Лесі Українки: що приховує фонд Волинського музею
У час, коли Україна виборює не лише свою незалежність, а й культурну ідентичність, постать Лесі Українки набуває особливого значення. Її творчість стала потужним символом боротьби за свободу, а її слова й сьогодні надихають українців.
Напередодні 154-ої річниці з Дня народження Лесі Українки наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею Людмила Михайлівна Завада розповіла ВСН про важливі моменти особистого життя письменниці, як музей зберігає цю історію і чому вона важлива.
Фонд Лесі Українки у Волинському краєзнавчому музеї налічує понад 2000 одиниць збереження. Його формування стало справжнім дивом, адже бере свій початок у 1941 році. Тоді на адресу Луцького обласного краєзнавчого музею прийшов цінний лист з музею Михайла Коцюбинського в Чернігові, підписаний директором цього музею Хомою Михайловичем Коцюбинським.
«Дивіться, як так співпало. Майже на день народження Лесі Українки почалося повномасштабне вторгнення, бо я мала іти відкривати виставку, яку ми підготували у музеї. А натомість пішла ховати експонати, тому що почалася війна».
Один з важливих експонатів - це рукописний зошит з автографами Лесі Українки і її молодшої сестри Ольги Косач-Кривинюк, яка згодом стала її біографом та написала чудову біографію хронологія життя і творчості Лесі Українки.
«У цьому рукописному зошиті містяться записи українських народних пісень, співів, ігор і хороводів — свідчення того, як родина Косачів збирала український фольклор».
Важливою частиною колекції стали також листи Лесі Українки, які вона писала з Мінська до Віри Григорівни Крижанівської-Тучапської. Ці листи були написані в період її перебування біля постелі свого друга Сергія Мержинського, який помирав. Тож листи стали свідченням великої трагедії кохання Лесі Українки.
«Якщо нам здається зараз, що історія кохання Сергія Мержинського і Лариси Косач — це загальновідомий факт, який був одразу таким загальновідомим, то це не так.
Біля тіла Сергія Мержинського вона написала свою «Одержиму» і тим дала початок вінцю своєї творчості», - зазначила Людмила Михайлівна.
Ці листи стали не лише підтвердженням особистих трагедій, а й відображенням важливого культурного контексту того часу. У той момент, коли історія Лесі Українки лише почала відкриватися перед публікою, її творчість уже досягла широкого піку, закладаючи основи для майбутньої класики української літератури.
«Музей — це остання інстанція, де зберігаються беззаперечні факти», — підкреслює Людмила Завада, наголошуючи на важливості збереження артефактів, які є частиною нашої культурної спадщини.
Авторка: Валерія Антоненко
Читайте також:
- Що читають у Луцьку: тренди, топові жанри та найпопулярніші книги
- «Розстріляне весілля» на Волині: як загинули 25 невинних людей
- Поети зі США простягнули руку допомоги сиротам Луцька: історія доброти та підтримки
Будь в курсі усіх новин
