«Весільний коровай ділили на кладовищі»: на Волині в останню дорогу провели молодого Героя Михайла Кислюка

Про це повідомляє районне видання Наш край медіа. 

Молодший сержант Кислюк захищав Батьківщину з травня 2022 року в складі 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Зі слів бойових побратимів Ігоря та Дмитра, Міхал був душею їхнього підрозділу, завжди в настрої і всім умів його підняти. Хлопці кажуть, був у них найпозитивнішим.

«Нас бомблять, а Міша - ги-ги, і всі вже ги-ги... А треба їхати - і Міша їде. Не мав страху, відповідальний був. Дуже любив котів, і вони його відчували. Його Сімбу я з позицій перевіз у Ворончин до мами. Потім ще Жорик був, вислоухий... Пес Чірік, зараз у Луцьку живе... Коли Мішу забили, Жорик захворів, Сімба десь пропала...» - розповідає бойовий побратим Ігор.

Життя воїна обірвалося під час мінометного обстрілу на покровському напрямку на Донеччині 6 серпня 2024 року у віці 29 років.

Зустріти Героя «на щиті» у центрі Доросинівської громади зібралося чимало людей. Після траурного мітингу біля стели пам'яті полеглим Героям-землякам кортеж попрямував на малу батьківщину Михайла Кислюка у село Ворончин.

Церемонія поховання зібрала численну скорботну громаду, яка облишила всі справи, і прийшла віддати данину шани своєму молодому захисникові. Провести мужнього сина України, відданого патріота України прийшли односельчани, друзі, найближчі та найрідніші люди, однокласники, священники, жителі сусідніх сіл. Приїхали його бойові побратими, а з Тернопільщини - голова Підлозцівської ОТГ Микола Костюкевич, мама бойового побратима Юрка Поляка.

«Ми познайомилися з Мішею, коли возили волонтерську допомогу нашим захисникам. Він завжди був разом з нашим Юрком Поляком, - розповів Микола Костюкевич. - Вони кругом разом, як рідні брати. Міша - душа компанії, щирий, добрий, життєрадісний, справжній і надійний.

Не віриться, що вже його немає. Дуже боляче... Висловлюю щирі співчуття всім побратимам та всім, хто знав цього чудового хлопця. Родині щирі співчуття і низький уклін за справжнього і мужнього захисника, вашого сина, брата та родича і друга». 

Відспівали Героя в храмі Різдва Пресвятої Богородиці священники Рожищенського благочиння на чолі з митрофорним протоієреєм Василем Шняком.

Уквітчаними сільськими дорогами велелюдна процесія попрямувала до місця останнього спочинку Героя на кладовищі у селі Ворончин. На його честь пролунали залпи військового салюту. Прапор, яким була покрита домовина Героя, військові передали батькам Героя.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!