Історія пораненого волинського бійця

26-річний волинянин Леонід Бахін з перших днів повномасштабного вторгнення служив у батальйоні «Любарт» та працював медиком у полку «Азов». Нині він проходить лікування після поранення.

Як розповів Леонід Бахін Суспільному, у лютому 2022 року йому було 24, він працював столяром та мав твердий намір йти у військо.

Перед мобілізацією чоловік тричі приходив до центру комплектування та соцпідтримки, поки не отримав направлення на медкомісію. В очікуванні розподілення півтора місяця був учасником добровольчого формування Нововолинської тергромади.

Від столяра до військового медика: історія пораненого волинського бійця

«7 травня мене взяли вже на військову службу офіційно і в середині червня ми поїхали у перший наш виїзд. Спочатку як стрілець, потім мене записали водієм в окремий загін спеціального призначення «Любарт», — розповідає військовослужбовець.

Під час тренувань Леонід вивчав навички надання медичної допомоги пораненим в бойових умовах, так на війні став медиком. Каже, що кожна бойова група в підрозділі «Любарт» виходить на завдання з воїном-медиком. Свого першого серйозного пораненого пацієнта пам'ятає.

«Перший серйозний поранений – йому відірвало дві ноги, там були високі ампутації. Зі мною був ще один медик. Ми зробили все що треба, ввели, записали і поранений в свідомості поїхав на наступний етап евакуації, я досі спілкуюся з цією людиною», — каже Леонід Бахін.

Леонід має псевдо «Баха». Протягом двох років військовослужбовець перебував на лінії бойового зіткнення. Воював у Запорізькій та Херсонській областях. Форсував Дніпро неподалік Херсону. Це, каже, було літо 2023 року, закінчили цю операцію 25 грудня.

«Ми перепливали Дніпро тільки вночі, захищали Плавні. Коли ми перевелись в АЗОВ, це десь січень-лютий був, ми відразу поїхали на полігон, пробули там місяць і одразу приєднались до АЗОВУ в Серебрянському лісі і по цей день АЗОВ стоїть там з нашим 5-им батальйоном «Любарт», — говрить боєць.

12 липня 2023 року на Запоріжжі загинув дядько Леоніда, мешканець Нововолинська Антон Крилов. Рівно через рік, відбиваючи безперервно п’ятий штурм ворога, каже медик, отримав множинне осколкове поранення та перелом лобної кістки.

«Граната з дрона впала прямо переді мною, я встигнув лягти. Мені робили операцію на око, в мене був тотальний гемофтальм, розлом орбіти ока. Око рідне — це добре, замінили лише кришталик та приклеїли сітківку», — каже боєць.

На бойовій позиції першу допомогу медику надали воїни, яких він сам і навчав в перерві між боями.

«Коли прийшов до тями у медзакладі, то відразу подзвонив дружині, бо в моїй голові збережено два номери — це мати і дружина. Наступного дня вона о сьомій ранку була вже в мене», — каже військовослужбовець.

Під час реабілітації Леонід Бахін багато часу проводить з сином та дружиною, а ще допомагає побратимам з підрозділу «Любарт».