«Від вибуху нас врятувало півтори хвилини», - волонтер Сергій Балицький

Волонтерський центр "Серце патріота" з 2014 року ні на день не зупиняв своєї роботи. Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України розширили свої масштаби і тепер доставляють допомогу у всі регіони, що перебувають під обстрілами.

Очолює центр лучанин Сергій Балицький. У середу, 20 квітня, разом з іншими волонтерами він повіз допомогу на Миколаївщину до волинських військових. В інтерв'ю ВСН волонтер розповів, що везуть військовим та як працює центр з початку вторгнення росії. 

- Де вас застала звістка про початок повномасштабної війни та чи вірили, що росія так нахабно нападе вночі на Україну?

- Ще 22 лютого я був з допомогою у хлопців в Покровську Донецької області, і до 24 повернувся у Луцьк. Під ранок я почув гул літаків, а пізніше вибухи, і подумав, чому в такий час йдуть навчання. Подзвонив до волонтерів, які й сказали, що почалася війна.

З перших хвилин ми скоординувалися з 12-15 волинськими волонтерськими центрами й почали посилено працювати.

- Що вдалося зробити за цей період?

- За 50 днів спільно з небайдужими людьми придбали і передали 10 автомобілів.

Переважно це буси і декілька позашляховиків. Також за цей час ми взяли на ремонт чотири військові автомобілі та один російський військовий автомобіль, який хлопці забрали у ворога.

Час від часу навідуємося до волинських військових та інших бригад на Житомирщину, Київщину, Миколаївщину. І після Великодня плануємо поїздку у Донецькому та Луганському напрямку.  

- Куди сьогодні їдете та з чим?

- Вирушаємо у Миколаївську область до наших хлопців чотирма завантаженими автомобілями з причепами. Брали найнеобхідніші речі: посилки, автомобільні запчастини та допомогу людям, які постраждали від обстрілів.

Ну, і волонтери передали близько 5 тисяч пасок, але на жаль не всі вдалося взяти.

- Чи змінилися потреби військових з початку повномасштабної війни?

- Зараз більше потрібні засоби захисту, військова амуніція для розвідки і міцні та детально перевірені автомобілі. Там, коли йдуть бойові дії, немає можливості їх ремонтувати. 

- Хто долучається до допомоги?

- Звичайні люди - лучани, волиняни. Підприємці. Декого ми самі просимо, доєднується обласна рада.

На сьогодні у нас велика проблема з дизпаливом, але поки якось вдається справлятися. Наприклад, на цю поїздку чотирма автомобілями нам потрібно було приблизно 900 літрів пального, адже доведеться проїхати орієнтовно 1700 кілометрів.

Крім того, відправляємо допомогу вагонами. Згідно з нашою документацією, за 50 днів надіслали уже 450 тонн. Це високий показник і він став можливим завдяки роботі багатьох волонтерів з усіх куточків Волині. 

- Відправляючись у «гарячі» точки існує загроза потрапити під обстріл?

- Була у нас така неприємна ситуація на Миколаївщині. Ми вдень їхали дорогою, де були ще автомобілі, швидше за все, окупанти щось випустили з дрона і стався вибух. Тоді нас врятувало десь півтори хвилини.

Потім, слідом за місцевими, виїхали полями. Але сьогодні скрізь є небезпека, і не знаєш що і звідки прилетить.

- Що стимулює наполегливо працювати далі, і не падати духом?

- Наші хлопці йдуть вперед до Перемоги, люди гуртуються і це придає надзвичайні сили. Ця закалка пішла мабуть з Майдану.

Співзасновниця «Серця патріота» Уляна Степаненко розповіла, що сьогоднішній вантаж їде до хлопців, аби нагадати їм про Великдень та привезти трішки домашнього затишку.

«Крім автомобілів веземо хлопцям паски, які пекли у багатьох громадах Волині, крашанки, ковбаси, дитячі малюнки, та інші смаколики», - розповіла волонтерка.

Весь вантаж, транспорт та водіїв у дорогу освятив отець Степан Гайгель.

Юлія Антонюк. Фото Павла Березюка.