«Він робив усе, щоб Україна була незалежною»: у Ковелі попрощалися із військовим Русланом Війтиком

Про це йдеться на фейсбук-сторінці Ковельської міської ради.

Ковельчанин навчався у ліцеї №7, потім вступив до Київської політехніки, де вивчав приладобудування. Після закінчення вишу знайшов своє покликання на службі у міліції, в управлінні боротьби з організованою злочинністю. Він гідно пройшов шлях спочатку міліціонера, потім поліцейського, закінчивши службу у чині підполковника поліції.

У 2015 році в його життя увійшла 28 окрема механізована бригада, у якій він воював до останніх днів свого життя. Починав заступником командира артилерійської батареї, закінчив старшим офіцером відділення морально-психологічного забезпечення. Його серце зупинилось 24 серпня у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечнікова.

Руслан загинув від війни, від того, що вона несе кожній нормальній людині - щоденні переживання за своїх побратимів. Також наш захисник розслідував обставини воєнних злочинів, спілкувався з рідними полеглих. І кожна така зустріч залишала на його серці невидимий шрам.

Руслан Війтик був відзначений багатьма нагородами, які характеризують його як Людину з великої літери, його заслуги перед родиною, нашим містом, Батьківщиною.

«Втім, найголовнішою нагородою в його житті була його родина - дружина та двоє дітей. Нехай останньою відзнакою його земної душі буде Царство небесне і наша незгасима пам’ять, а головне - Перемога України, служінню якій він віддав все своє життя, до останнього удару його хороброго Серця», - зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Колишній керівник, колега по службі в поліції Володимир Геч каже, що їх поєднувала не лише робота, але й дружні відносини. У свій час його Руслан запросив бути дружбою на весіллі.

«Він прийшов у підрозділ молодим лейтенантом після закінчення вишу. Як губка вбирав у себе все нове, прислухався до порад. На нього можна було покласти виконання оперативних завдань різної складності. Руслан від лейтенанта дослужився до підполковника поліції. Дякую Богу, що мав честь служити з ним, бути поруч у різні хвилини», - розповів Володимир Геч.

Приїхав попрощатись зі своїм другом, побратимом заступник командира 28 окремої механізованої бригади військової частини А0666, начальник відділення морально-психологічного забезпечення, підполковник Володимир Галигін.

Він розповів, що саме ковельчанинові належить ідея щодо почесного найменування їх бригади - імені Лицарів Зимового Походу.

«Він робив усе, щоб Україна була незалежною. Дуже часто ми спілкувались з Русланом про Перемогу. Хочу сказати тобі, друже, ми переможемо. І у цьому буде твоя частина, твій внесок», - зазначив Володимир Галигін.

Поховали Руслана Війтика на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині загиблого. Вічна шана і слава Герою!