«Він, як сонце, осяював всіх своїм теплом»: спогади про полеглого добровольця з Волині
Волинянин Олександр Смолярчук від рядового строкової служби дійшов до начальника карного розшуку райвідділу поліції, мав спеціальне звання майор.
Отримав звання підполковника, а після звільнення присвятив себе родині. З початком повномасштабної російсько-української війни пішов до ЗСУ добровольцем. Олександр поліг у бою 17 лютого 2024 року у місті Куп'янськ на Харківщині.
Спогадами про захисника поділилася дружина воїна Катерина Смолярчук у фейсбуці.
Олександр - це людина, яка вміла кохати по-справжньому, до нестями.
«Його любов заповнювала всю мене, її не могли спинити ні день, ні ніч, ні відстань… Він жив для мене, дітей, батьків… часто забуваючи про себе. В нас був сімейний тандем. Не було поняття чоловіча робота, або жіноча, ми могли підстрахувати один одного в усіх сімейних справах. Наше кохання буде жити вічно», - каже Катерина.
Захисник завжди був на позитиві, він умів знайти підхід до старого і малого.
«Куди б він не прийшов приносив сміх, галас, радість, як те сонце осяював всіх своїм теплом. Дуже життєрадісний… Деяких його друзів я знала заочно, деяких бачила раз в житті, з частиною бачились часто. Є ті хто носить звання друг- кум. Всі його поважали, любили, згадували з посмішкою. Саша - душа компанії, приготує, вгостить, розвеселить, зробить комплімент… Якщо його щось попросити завжди прийде на допомогу», - ділиться дружина захисника.
У волинського подружжя - дуже велика рідня.
«Саша всіх любив і поважав, завжди, по можливості, допомагав. І всі рідні любили його. Олександр мав дуже багато друзів та хороших знайоми….Всі вони з’являлись в нього в певному періоді життя. Друзі дитинства, навчання в Шацькому лісному технікумі ім. В.В. Сулька, строкової служби, навчання у Львівському інституті внутрішніх справ при НАВС України,з роботи в міліції, навчання в Національній академії внутрішніх справ, за час несення служби в Луцькому зональному відділі ВСП, друзі-сусіди, друзі-мисливці і т.д можна продовжувати ще…. Їх дуже багато…. Всі вони, не пошкодували свого часу гідно зустріли та провели в останню дорогу мого чоловіка», - говорить жінка.
Читайте також:
- У нерівних боях вдало нищив ворогів: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
- Спочатку допомагав волонтерам, а потім став на захист Батьківщини: історія молодого Героя з Волині
- «Є багато доказів, що він живий»: дружина Героя з Волині не вірить у загибель воїна
Будь в курсі усіх новин
