Вижив на війні, але загинув у ДТП: історія Героя з Волині

Про нього розповідає газета «Полісся».

Вперше Віктор взяв до рук зброю й став на захист Батьківщини ще у 2015 році. Відтоді поміж короткими «канікулами» відправлявся на фронт знову і знову. Був досить закритим і не любив, щоб його хвалили. Тож ніколи не розповідав жодних подробиць про службу. Мало хто відає, де він тоді був і що бачив, як і коли йому боліло.

Тим часом син Віктора Васильовича вступив у Львові до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вирішив, як і тато, стати військовим. Однак повномасштабна війна, що раптово налетіла чумою на нашу землю, не дала юнакові сповна відчути кадетські радощі. Заледве повнолітніх другокурсників відправили обороняти Київ, Бучу. Віктор Назарчук у перший же тиждень розгорнутої війни також вирушив на передову. «Моя дитина там воює, а я буду тут лишатися?», – казав він на прощання нажаханим односельцям, які тоді й самі не знали чого тут чекати з недалекої Білорусі. Однак у бій рідні люди ішли порізно: 44-річний видертець став стрільцем 14-ої бригади. Визвольна боротьба привела його аж у район Слов’янська, де у травні 2022-го під час виконання завдання отримав поранення, через які втратив ногу. Далі місяці операцій та реабілітації у кількох медзакладах країни, протезування, друга група інвалідності.

Він пройшов пекло, багато пекла… Але вижив і хотів жити! Та цієї осені, 30 жовтня, його долю обірвала трагічна ДТП.

Віктор був єдиним сином у матері, єдиною її дитиною. Але знайшов справжніх братів на полі бою, перевірених труднощами, спільними ідеями та останнім шматком хліба на всіх. Вони звідусіль приїхали віддати йому останню шану. Навіть тяжкопоранені піднялися на милиці й добралися до Видерти на похорон, бо мали сказати йому та його неньці щось важливе. Падали навколішки біля труни, б’ючи себе в груди й щось нашіптуючи. І лише раз по раз крізь сльози долинало з їхніх уст: «Спасибі командире. Якби не ти, вже не було б 25 із нас». 

Попрощатися зі своїм захисником зійшлося все село та зібралися найближчі побратими, приїхав син Сашко. 

Читайте також:

• У перший день вторгнення зірвався на фронт: Герой з Волині загинув через тиждень після того, як відзначив на фронті день народження
• З початком повномасштабного вторгнення рвався в бій: захиснику з волинської бригади навіки 43
• Шансів вижити не було: Герой з Волині загинув за тиждень до дня народження