Волинь попрощалася із Героєм Іваном Антонюком

Жахлива звістка про загибель свого земляка вмить облетіла Турійщину 6 березня. Його вбили російські фашисти на Світлодарській дузі на Луганщині. Ще довгих 8 днів його тіло мандрувало зі сходу, де він поклав голову за рідний край.

Поховали його як Героя у Купичеві, на місцевому пагорбі Слави, поруч з українськими повстанцями, котрі загинули у бою з гітлерівськими фашистами, пише Вісник і К.

...Жодної людини, мабуть, не знайшлося, яка б не заплакала, коли прибув на плечах побратимів в батьківську хату Іван. Зустрічали односельчани його на колінах. Коротка молитва священиків православної церкви України.

Чи не увесь район зібрався, щоб провести в останню дорогу Героя. Купичів дійсно не бачив такого велелюддя. Ідуть люди у печальній зажурі. Іван загинув, але таке відчуття, що він присутній тут. Його дух витає над натовпом. Воістину, як казала велика поетеса: “Я маю в серці те, що не вмирає”. Такі, як Іван Антонюк будуть жити вічно.

Від храму на Пагорб Слави. Туди, де лежать Іванові побратими, які хоробро билися за Україну у сорокових роках, про боротьбу яких він писав. А він поліг за нашу свободу у двадцятих двадцять першого століття. Мужній наш великий герой Іван Антонюк, позивний “Антоніо”.

Кожний день усі, хто буде проходити чи проїжджати повз його могилу, вклониться, згадає. А зелене віття, квіти, будуть шепотіти йому про славу мужнього солдата, справжнього українця. І вічно пам’ятатимуть…