Волинська трагедія: історик пояснив, чому підтримав спірне комюніке українських та польських науковців

Одним із підписантів став професор Львівського католицького університету Ярослав Грицак, який у коментарі «Главкому» наголосив на важливості цього документа для подальшого діалогу між науковцями обох країн.

Грицак вважає, що йому немає сенсу дискутувати з істориками, які критикують підписантів комюніке. Він їм відповів:

«Нехай подивляться мої праці. І казати, що (українські історики – підписанти) не займаються польською тематикою, це, м’яко кажучи, применшення. Я ціле життя займаюся польською тематикою, українсько-єврейською тематикою, тому що бачу, як не займаються українською історією, не займаються польською тематикою. Це відверта дурня і мені шкода, що мої опоненти користуються такими неякісними аргументами». 

Грицак підкреслив, що комюніке не є ідеальним, і кожен з підписантів має свої зауваження до тексту. Проте, на його думку, важливішим є сам факт підписання, оскільки це демонструє готовність істориків до співпраці.

«Заява має дуже важливий елемент. Так, це недосконала заява. Кожен з нас (підписантів) має зауваження до цієї заяви. Але ми вважаємо, що важливіше те, що вона  вийшла. Це перше. По-друге, ця заява мала передувати зустрічі істориків. Тобто підписання нашого комюніке означає, що ми готові між собою розмовляти. У ньому немає української і польської сторони. Мабуть, це єдиний великий недолік цієї заяви. Це заява конкретних українських і польських істориків поіменно», – зауважив Ярослав Грицак.

За словами професора, історики вважають, що будь-яке використання теми волинської трагедії в політичних дискусіях – це шкідливо і не на часі. Як зауважив Грицак, «дослідники визнають, що були злочини з двох сторін і нам треба про це відкрито розмовляти». 

«Давайте казати так, що є проблеми з малою дупою, а є проблеми з великою. Волинь? Це проблема з малою дупою. Нам прийдеться з нею дуже довго жити. Я не вірю, що ми зможемо примиритися щодо Волині. Але ця проблема не буде проблемою з великою дупою, що дуже важливо. Я знаю масу поляків, я знаю того самого Сікорського (міністр закордонних справ Польщі, – «Главком»), який найбільше вимагає, щоби проводилася ексгумація. Водночас я не знаю більшого адвоката України на Заході, аніж Сікорський. Поляки у 2022 році допомагали Україні, але не забували про Волинь», – наголосив історик.

У першій половині грудня 2024 року група польських і українських істориків підписали спільне комюніке щодо суперечливих сторінок українсько-польської історії. Текст заяви стосувався оцінок подій 20 століття: періоду діяльності УПА, Першої і Другої світових воєн.

Серед підписантів – 10 професорів з України: Ігор Гирич (Київ), Ярослав Грицак (Львів), Олександр Зайцев (Львів), Леонід Зашкільняк (Львів), Ігор Ільюшин (Київ), Станіслав Кульчицький (Київ), Микола Кучерепа (Луцьк), Олександр Лисенко (Київ), Володимир Трофимович (Острог), Юрій Шаповал (Київ). Згодом Микола Кучерепа та Ігор Гирич відкликали свої підписи. 

Ряд українських істориків розкритикував підписантів. Зокрема за те, у тексті немає жодного слова про окупацію Східної Галичини поляками, нічого не йдеться про польські диверсії у Карпатській Україні. Окрім того, розкритикували тезу про те, що головним ворогом для українського повстання у 1942-1943 роках були саме поляки і совєти, а не німці.

Автори комюніке закидають творцям Листопадового чину і Українській галицькій армії те, що вони «самовільно», тобто не питаючи дозволів у поляків проголосили у 1918 році свою державу у певних кордонах. З такими закидами, зокрема, виступив історик Володимир Бірчак. Професор Богдан Гудь написав, що навіть переконував деяких істориків не підписувати комюніке. 

Читайте також:

• Туск заявив, що Україна дала дозвіл на перші ексгумації жертв Волинської трагедії
• «Україна не вступить до ЄС і НАТО без вирішення питання Волинської трагедії», - кандидат у президенти Польщі Навроцький
• Волинська трагедія: про що домовилися міністри України та Польщі