Волинський драмтеатр відзначив своє 85-річчя: як святкували

Урочистості відбулися у четвер, 27 березня, та розпочалися із подяки захисникам України та хвилини мовчання для вшанування тих воїнів, які віддали своє життя за Батьківщину. Першим до вітального слова запросили виконувача обов’язків директора-художнього керівника театру Сергія Скулинця. Він зазначив, що сьогодні дуже важливий день для драмтеатру:

«Ви знаєте, сьогодні дуже значна подія в нашому житті, театральному житті, театральному мистецтві. Міжнародний день театру. 85 років нашому театру. В нас сьогодні день народження, я щиро хочу привітати колектив нашого театру та наших гостей».

Сергій Скулинець також привітав ветеранів театру і подякував за їхню сумлінну працю.

«Я хочу подякувати нашій владі, яка підтримує розвиток нашого театру. Дає нам все можливе», - підкреслив Сергій Скулинець. 

Привітати працівників театру та нагородити почесними грамотами від Волинської обласної державної адміністрації прийшов заступник голови Волинської ОВА Тарас Шкітер. Посадовець передав слова вітання від голови Волинської ОВА Івана Рудницького та від себе особисто з нагоди Міжнароднього Дня театру та поважної річниці театру, 

«Театр — це місце відпочинку і місце, де можна наповнитися енергією. Але в час, коли йде війна, театр відображає реальне життя, що можна побачити, пропустити через себе, але в безпечному місці. І спільно з військовою адміністрацією, з вашим театром, на минулому тижні показали виставу якраз для ветеранів, для військовослужбовців, для сімей ветеранів.

Це вкрай гарна ініціатива, дякую, що ви підтримуєте ініціативи військової адміністрації. Дякую за багаторічну, сумлінну працю, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток театрального мистецтва», - сказав Тарас Шкітер.

Наступним колектив драмтеатру привітав перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук.

«Знаєте, театр, напевно, для кожного громадянина, для кожного українця, має надзвичайно велике і важливе значення. І, повірте, напевно, театральне мистецтво в Україні, це є той стержень, на якому і тримається наша вся українська культура, тому що, все-таки, наші корифеї театру і Кропивницький, і Тобілевичі свого часу були тими людьми, завдяки яким і збереглася наша мова, наша культура і наше мистецтво», - підкреслив посадовець.

«Сьогодні, дійсно, новий час, але сьогодні наші мужні воїни віддають своє життя і здоров'я заради того, щоб наша нація, наша культура, наше мистецтво не лише збереглося, але і процвітало. Ви даруєте людям гарні, позитивні емоції, ви змушуєте разом зі своїми героями переживати, співпереживати, думати, радіти, сумувати, але ваше мистецтво нікого не залишає глядачів байдужими.

Хочу побажати вам, в першу чергу, міцного здоров'я, благополуччя, родинного затишку, творчого натхнення, щоб усі ваші мрії, задуми завжди здійснювалися», - побажав Юрій Поліщук та відзначив колектив театру почесними грамотами та подяками.

Наступним на сцену до вітального слова запросили міського голову Луцька Ігоря Поліщука. Очільник громади вручив нагороди колективу закладу.

«Хочу подякувати за те, що у такий складний час, час випробувань та смутку, театр — це те місце, куди люди можуть прийти, наповнитися гарними емоціями, знайти натхнення для того, щоб завтра знову жити, досягати нових звершень, творити.

Я хочу побажати усім нам якомога швидшого, достойного і переможного миру для того, щоб наше театральне життя після завершення війни продовжилося з новою силою, з новими проєктами, з новим натхненням», - підкреслив посадовець. 

До привітань келективу театру долучилися очільниця департаменту культури Луцькради Тетяна Гнатів, голова Первинної профспілкової організації театру Василь Бочкай, проректор ВНУ імені Лесі Українки Юрій Громик, консул Консульства Республіки Польща у Луцьку Марцін Хрущєль. 

Насамкінець урочистостей Сергій Скулинець вручив нагороди та премії працівникам театру і ветеранам.

Історична довідка:

Перша прем'єра на сучасній сцені відбулася у 1940 році. Проте, історія театру розпочалася значно раніше: ще у 1928 році режисер Микола Певний, вихованець Садовського та Саксаганського, разом із дружиною Ніною організував тут аматорський гурток, як невдовзі перед тим створив і на Закарпатті. З часом гурток розрісся до професійного колективу – із фундаментальною художньою частиною, гастролями по всьому Волинському воєводству та трупою у 30 осіб. За 11 років існування театр підготував понад 40 прем’єр – здебільшого, творів української та зарубіжної класики як драматичного, так і музичного жанру.

Своєю чергою, в офіційному обігові досі фігурує дата 29 лютого 1940 року, коли уже радянська влада відкрила в Луцьку начебто «новий» театр. Начебто – тому що від попередників тут лишилася і театральна будівля (колектив працював у ній аж до середини 70-х), і більша частина трупи, хіба що підсилена цілим курсом Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого (самого Миколу Певного було заарештовано та невдовзі розстріляно). Вважаючи на такі історичні факти, справедливо було б казати про наближення 100-річчя українського театру у Луцьку.