«Головне — не лінуватися»: історія волинянина, який усе життя присвятив землі
Житель села Цир Володимир Хрупчик усе життя присвятив землі та господарству. Змалку він знав, що таке щоденна праця: у багатодітній родині кожен мав свій обов’язок, а велике господарство вимагало постійної турботи.
Саме тоді хлопець уперше вчився доглядати худобу й працювати в полі — і цю любов до землі Володимир проніс через усе життя.
Про це розповідає видання «Нове життя» - новини Любешівщини.
Як і більшість його ровесників, після навчання в середній школі Володимир Омелянович закінчив вечірню, відслужив строкову службу, від’їздив на сезонні роботи. А коли одружився, разом із дружиною облаштували своє сімейне гніздечко. Згодом у родині з’явилося троє дітей – найбільше щастя й водночас стимул працювати далі.
Поступово чоловік завів власне господарство. Коли отримав земельні паї, почав працювати із землею всерйоз. Спочатку садив картоплю, потім посіяв зернові. На початках – лише для себе, згодом на обмін, а пізніше вже й на продаж.
«Потроху почав купувати техніку – спершу трактора, а потім комбайна. І так понеслося…» – усміхається волинянин.
Нині він вирощує картоплю, моркву, озимину, овес. Раніше, каже, сіяв гречки понад три гектари, тепер – значно менше. Та любов до праці не зникла.
«Не уявляю свого життя без роботи. Працювати треба на результат. Віддаєш землі свої сили, час, знання – а натомість отримуєш щедрий урожай», – говорить господар.
За роки праці він добре відчув, як змінюється сільське господарство. Через війну та коронавірус багато людей виїхали за кордон, а ті, хто залишилися, часто не мають змоги реалізувати вирощене.
«Наш ринок збуту потребує конкретних змін, –ділиться думками чоловік. – Дуже шкода, що держава так мало дбає про сільське господарство. Можливо, тоді й молодь не боялася б братися за землю».
У Цирі та й у навколишніх селах Володимира Хрупчика добре знають як справжнього господаря. Люди часто звертаються до нього по допомогу – викопати картоплю чи змолотити зернові. І він нікому не відмовляє.
Серед секретів хорошого врожаю чоловік називає бажання працювати, знання справи, вчасне підживлення та обробіток ґрунту.
«Головне – не лінуватися», – каже з усмішкою.
Поруч із ним – дружина, яка завжди підтримує, і діти, котрі, хоч і вже розлетілися по світу, але не забувають батьківську оселю. Нині господар обробляє понад п’ять гектарів землі. Робота важка, але рідна земля віддячує сторицею.
Володимир Хрупчик – із тих людей, які не шукають легких шляхів і не зраджують землі, що годує. Вона для нього – не просто робота, а частина життя, яку він плекає з любов’ю.
Читайте також:
- Удвічі більше, ніж торік: як на Волині вродила кукурудза
- 93-річна волинянка веде господарство та вирощує хризантеми
- «Нема молоді і нема дітей, лишилися пенсіонери»: як живуть у селі на Волині
Будь в курсі усіх новин
