«Вона належала своєму народові, служила йому через мистецтво»: у Луцьку вшанували пам'ять народної артистки України Людмили Приходько

Вечір, присвячений пам'яті легенди української сцени, розпочався з хвилини мовчання – знаку глибокої поваги та скорботи за тією, чия творчість залишила яскравий слід у серцях тисяч глядачів.

Ведучою вечора стала заслужена артистка України та режисерка Світлана Органіста, яка з теплотою та шаною розповіла про життєвий та творчий шлях Людмили Приходько.

«Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати світлу пам'ять народної артистки України, талановитої актриси, яка протягом 60 років плідно працювала. Її гра зачаровувала, зворушувала і надихала багато поколінь глядачів.

Громадська діячка, журналістка, освічена людина, жінка, мама, бабуся», – такими словами Світлана Органіста розпочала свій виступ, підкреслюючи багатогранність особистості Людмили Іванівни.

Життя, присвячене мистецтву

Людмила Іванівна Приходько народилася 19 червня 1945 року в місті Канів Черкаської області. Саме тут вона здобула загальну освіту. Батьки, Іван Сергійович та Марія Петрівна, відіграли ключову роль у формуванні її особистості та творчій реалізації.

Її дитинство припало на важкі повоєнні роки, а шлях у мистецтво – на буремні, але багаті на пошуки та відкриття часи. Закінчивши Канівську школу з відзнакою, Людмила Приходько продовжила навчання у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Вже з перших років на сцені було очевидно, що дівчина Людмила стане неординарною та цікавою артисткою. Цікаво, що нині у Канівській школі відмінникам з гуманітарних предметів присуджують стипендії імені Людмили Приходько.

До приїзду в Луцьк Людмила Приходько вже мала значний досвід роботи в театрах Полтави, Тернополя та Івано-Франківська. У Тернопільському театрі її дебютом стала роль Мавки у виставі «Лісова пісня». А коли вона прийшла до Волинського театру, де також була постановка цієї вистави, вона вже зіграла роль Долі.

За своє життя Людмила Приходько зіграла понад 150 ролей, кожна з яких була глибокою та неповторною. «Вона вміла бути різною: глибокою, легкою, іноді навіть дуже смішною.

Вона справді належала своєму народові. Служила йому через мистецтво. У біографії Людмили Іванівни не було неважливих, прохідних образів», – зазначила Світлана Органіста.

Багатогранність та визнання

Людмила Іванівна не лише була видатною театральною артисткою, а й успішно реалізувала себе в кіно. Її можна побачити у таких фільмах, як «Знайди свій дім» (1982), «То чоловік, то жінка» (1989), «Геній» (1991) та інших.

Окрім акторської діяльності, Людмила Приходько була членкинею Спілки журналістів і мала численні публікації. У березні 2023 року у Волинській державній обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася презентація її книги «Примадонна». Ця унікальна книга розповідає про життя та творчий шлях видатної артистки і має всі шанси стати рідкісним виданням, адже вийшла накладом всього 500 примірників.

«На її сторінках Людмила Іванівна Приходько щиро ділиться щемливими своїми почуттями, переконаннями, мріями, планами, спогадами. Розповідає про рідних та друзів, роботу в театрі та кіно, про свою громадську діяльність та життєву позицію», – розповіла Світлана Органіста про книгу.

Академік НАН України, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Микола Жулинський, який був присутній на презентації онлайн, зазначив: «Особлива цінність її книги в тому, що вона про талановитих людей, які роблять честь нашій культурі».

Останні кроки на сцені

Заслужена артистка України Алла Опейда поділилася своїми спогадами про Людмилу Іванівну, назвавши її «щирою, ніжною, доброю, «як мама» та «вірним наставником». Разом вони об'їхали багато доріг Волинської області, провели численні спільні концерти.

Алла Опейда також розповіла, як Людмила Приходько подарувала назву їхньому дуету зі В'ячеславом Судимою – «Душа Волині» і ця назва увійшла в історію Волинського краю.

Також Алла Опейда виконала одну із улюблених композицій Людмили Приходько «Чого в сльозах калина».

Останній виступ на сцені волинського театру у Людмили Приходько відбувся у Дні Європи. Незважаючи на тяжку хворобу, вона вийшла на сцену.

«Я хочу ще раз побувати на сцені. Я так не відчувала, що це щось дуже приємне, як прощання зі сценою. І дійсно, після цього концерту почало бути близько печалі, ніби вона дійсно прощалася з нашим театром і з глядачем», - згадували колеги слова Людмили Іванівни у фільмі, уривки якого транслювалися під час вечора.

Водночас на екрані театру демонструвалися світлини з артисткою під час її різних етапів життя. Також своїми споминами про відому артистику поділилися народна депутатка України Ірина Констанкевич, син Ярослав та онучка Поліна.

Нагороди та спадщина

Окрім звання Народної артистки України, Людмила Іванівна отримала чимало інших відзнак. У 2001 році вона стала першою лауреаткою літературно-мистецької премії імені Лесі Українки. У 2023 році – лауреаткою Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року». Також Людмила Приходько стала володаркою Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня та Ордена Берегині України, отримала численні відзнаки театральних фестивалів. Її ім'я можна відшукати щонайменше у десяти енциклопедіях.

Проте, як зазначила Світлана Органіста: «найбільшою її нагородою завжди була щира сльоза глядача і тиша після фіналу вистави. Тиша, в якій ще довго жила її енергетика».

Людмила Іванівна Приходько була щасливою у особистому житті. Вона вийшла заміж за коханого чоловіка та цікавого режисера Миколу Стефурака, зігравши найулюбленіші свої ролі – дружини, матері, а згодом і бабусі.

На завершення вечора виконувач обов'язків директора - художнього керівника театру Сергій Скулинець приніс квіти та поклав їх до портрета Людмили Приходько, який стояв на сцені театру. Він також виконав щемливу композицію  на честь покійної артистки, що стало зворушливим фіналом вечора пам'яті. Музику до цієї композиції написав сам Сергій Скулинець, а текстом послужив вірш Людмили Приходько. 

Сьогодні, згадуючи Людмилу Приходько, ми зберігаємо її у вдячній пам'яті, усвідомлюючи масштаб її таланту та значний внесок у розвиток українського мистецтва. Її спадщина житиме у виставах, книгах та, найголовніше, у серцях тих, кого вона надихала своєю творчістю.

Фото: Волинські новини

Читайте також:

• У Луцьку святкували 85-річчя філармонії: вперше прозвучав електронний орган
• Вперше у Луцьку: Волинський драмтеатр і ветеранська організація об’єдналися заради великої справи
• Аншлаг у Волинському драмтеатрі: 85-й театральний сезон завершили виставою «Сільва»