Вони з нами воюють, а ми читаємо їхні книги: чи можна в Луцьку купити російську літературу

Журналісти ВСН поспілкувалися із продавцями книг, представниками друкарень та видавцями, аби дізнатися, чи є в Луцьку попит на такі книги і чи є вони у продажу та на якому рівні український книжковий ринок зараз.

Після підписання Зеленським закону про заборону ввезення видавничої продукції, що виготовлена в Росії, Білорусі або на тимчасово окупованій частині України, стає абсолютно зрозумілим: видання книг в Україні буде здійснюватися мовою оригіналу або в перекладі українською мовою, мовами ЄС чи корінних народів України (кримських татар, караїмів та кримчаків). Проте, не зрозумілим залишається, що робити власникам книгарень чи реалізаторам видавничої продукції із наявними «старими партіями»? 

У «Книжковому пасажі» по вулиці Лесі Українки із «книжкового» лишились два маленькі магазинчики. У першому - «Бегемоті» - продають книги на теми релігій, історії, теософії, психології, бізнесу тощо. Російськомовних книг - немало. Консультант Олександр пояснює: їх не приберуть з полиць, допоки не буде чим їх замінити, адже попит є. 

«Вузькоспеціалізовані російські книги, до прикладу, «Таро» або ізотерична література не мають українських відповідників. А людям це цікаво, вони купують. Ми не проти замінити їх, але хочемо, аби переклад, оформлення, сторінки, палітурка були якісними». 

Олександр додає: сумнівається, що українські видавництва будуть робити якісний передрук таких вузькопрофільних російських книг, адже на це потрібні немалі кошти. 

Магазин «Дім книги», сусід «Бегемота», не має на полицях жодної російськомовної книги. Продавчиня пригадує: як тільки почалась війна, власник приїхав і все забрав. 

«Я тут працюю з 2009 року, ми - книгарня від Тернополя. Наш власник звідти, його позиція - принципова, він одразу прибрав російські книги з полиць».

За статистичними даними, більш ніж 50% усіх книг, які реалізувалися до війни, були російською мовою. Пояснення просте: довгі роки заборони та знищення української мови дали свої плоди. На сьогодні наш ринок поки не встигає замінювати російський. 

Навпроти «Книжкового пасажу» з 2015 року працює один із найпопулярніших серед лучан книжкових магазинів - книгарня «Є». Тутешні продавчині запевняють: забрали з полиць російськомовну літературу ще до початку повномасштабної війни.

«Буває таке, що люди питають, але нечасто. Позиція мережі така: ми 16 років працюємо задля створення інфраструктури українського книжкового ринку, на базі якого українські видавці можуть зростати, маючи гарантовані майданчики для збуту української книги. Тож  закликаємо українські видавництва зайняти чітку позицію неспівпраці з каналами просування книжкового «русского мира» в Україну».

Виходячи з книгарні «Є», бачимо книжкові ряди просто неба. Тутешні продавці мають у наявності від романів та детективів до профільних книг російською. Розповідають: попит є, здебільшого на класику.

«Ми тут працюємо більше 20 років. Купують російські книги не тільки переселенці зі сходу, а й волиняни. Ось є Устим Кармелюк російською. Для нас вказівки вилучити з продажу цю літературу не було».

Ми вирішили поцікавитися думкою волинських видавців книг, чи варто перекладати книги російських авторів українською та перевидавати?

Дмитро Головенко, керівник Волинського єпархіального видавничого відділу під час розмови з журналістами ВСН наголошує: на першому місці має бути своє, рідне.

«Моя думка така: на українську мову варто перекладати хіба що дуже вузькопрофільну російську літературу. Всі українські видавництва зараз зосереджені на тому, щоб збільшити кількість виданих книг українських авторів. Або перекласти українською світові бестселлери. Але на першому місці має бути наша книга. Ось моя особиста ієрархія: спочатку - волинські автори, книги про Волинь, далі - українські, а вже потім переклад зарубіжних».

Однією з особливостей українського книжкового ринку є те, що він на 80% складається із перекладної літератури. 

Поспілкувавшись із луцькими продавцями та видавцями книг, напрошується висновок: попит на російські книги є, основна причина - відсутність українських аналогів. Перевидання такої літератури в силу матеріальних і технічних особливостей не може бути одномоментним. Цей процес тривалий та дороговартісний, проте вже розпочатий, і це основне.

Читайте також:

• «Зберігаються у книжковому фонді для науковців»: чи можна у бібліотеках Луцька взяти російські книжки?
• Де позасмагати та поплавати в басейні неподалік Луцька: адреси та ціни
• Дозвіл на зброю в один клік: у Луцьку пояснили, як подати документи, не виходячи з дому