Великоднє диво: з полону повернувся захисник із Любешівської громади

Цьогорічний Великдень для Любешівської громади став особливо світлим і радісним — у Великодню суботу з російського полону повернувся захисник України Андрій Артисюк із Любешова. Він потрапив у полон у 2022 році під Сєвєродонецьком і відтоді тривалий час вважався зниклим, а родина жила в багаторічному очікуванні та надії. Повернення воїна стало частиною великого обміну, і тепер попереду в нього відновлення та повернення додому, де його з нетерпінням чекає громада.

Під час чергового обміну військовополоненими 11 квітня додому повернулися 182 українці, серед них – і Андрій Васильович, пише Нове життя.

Андрій Артисюк потрапив у полон ще в 2022 році. Він служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади й опинився у ворожих руках під Сєвєродонецьком. Востаннє він говорив із мамою телефоном 20 травня того року. Після цього настала тиша, яка розривала серця рідних.

Востаннє говорив із мамою у травні 2022-го: історія захисника з Волині Андрія Артисюка, який повернувся з полону

Згодом з’явилися фото і відео, які підтвердили – він у полоні. І відтоді для родини почалися довгі роки невідомості, тривоги та боротьби.

Його молодший брат Володимир Артисюк згадує: це були випробування, які складно навіть уявити. Постійні звернення, пошуки, листи, оббивання порогів різних інстанцій і нескінченне очікування. Кожен обмін полоненими родина Артисюків чекала з надією. І щоразу – з болем, коли серед списків не знаходили рідного імені. Так було і цього разу. Жодних натяків, жодних попереджень.

Андрій Васильович і сам не знав, що повертається додому. Його просто забрали, накинули мішок на голову і повели. Куди – він не знав. Що відбувається – теж. І лише згодом стало зрозуміло: це дорога додому. Не знали нічого й рідні. Аж поки не прийшло повідомлення у «Дії» – коротке, але таке довгоочікуване: «Ваш рідний звільнений». Ту мить, каже Володимир Артисюк, неможливо описати словами…

У перший день Великодня родина подолала сотні кілометрів, аби побачити свого Андрія. Плакали батьки, які стільки часу молилися за сина. Не стримували сліз брат, його дружина та племінники захисника. Крізь екран телефону обіймала брата сестра Надія зі своєю сім’єю, яка зараз далеко.

По-братерськи обіймалися і плакали Андрій із побратимом із Маневиччини, з яким разом пройшли полон і якого звільнили трохи раніше. Це були сльози, у яких змішалися біль пережитого і неймовірне полегшення.

Попереду в Андрія Артисюка – відновлення та обов’язковий карантин. А вже після цього він нарешті зможе повернутися додому, в рідний Любешів, на землю, яку не бачив довгі роки. Тож уся громада з нетерпінням чекає цієї важливої і радісної миті.

Читайте також: