«Все питала, коли приїдеш, а ти казав, немає ким замінити...», - на Волині попрощалися з Героєм Сергієм Шевчуком

«Я весь час питала, коли приїдеш, а ти казав, що не знаєш, немає ким замінити... Вже знайшли заміну, вже приїхав...» — тремтячим голосом, зі сльозами на очах, промовляла теща над домовиною зятя Сергія Шевчука. Вона стала йому і матір'ю, і батьком, бо рідні батьки та брат вже відійшли у вічність. Почорнілі від горя біля домовини стояли дружина Людмила та дві доньки - його найбільший скарб у житті.  

Сергій Шевчук з села Топільне пішов до війська ще на початку повномасштабного вторгнення. Спершу захищав рідний край у складі територіальної оборони, але згодом отримав повістку і став до лав ЗСУ. Попри всі труднощі та біль війни, Сергій завжди залишався позитивним і зустрічав випробування з усмішкою.

«Дуже хороша, відповідальна людина. Ніколи не відступав. Про таких, як він, кажуть, що можна йти у бій або в розвідку. В останні місяці ми служили в різних бригадах, але постійно тримали зв’язок. За два дні до його загибелі знову говорили — Сергій, як завжди, був веселим і налаштованим на перемогу», - згадує побратим Микола.

Для села смерть Сергія стала величезною трагедією, в яку спочатку ніхто не хотів вірити. Як можна повірити, що більше немає цієї світлої людини? Сусіди, однокласники, друзі - всі в один голос говорили про нього лише найкраще.

«У нього було безліч друзів, і кожен, хто знав Сергія, запам'ятав його як веселого і щирого. Я провела з ним 10 років за однією партою у школі й не можу навіть пригадати щось погане. Він завжди був безвідмовним, завжди прийде на допомогу, підтримає та розрадить. Є люди, яких важко запам'ятати, а є такі, як Сергій, яких побачиш один раз — і запам'ятаєш на все життя», — розповіла однокласниця Наталія Матящук.

Окрім того, в Топільному Сергія знали як відважного воїна. Староста села Дмитро Кисіль, розповів, що Сергій не раз витягував поранених військових з поля бою, а одного разу врятував побратима-односельця.

На жаль, війна для Сергія завершилася 21 вересня 2024 року. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Краматорського району навідник кулеметного взводу 67-ої омбр Сергій Шевчук загинув.

...У похмурий осінній день на подвір'ї Сергія зібралися сотні людей. Односельчани зустрічали Героя навколішки, встеляючи дорогу квітами, змішаними зі сльозами. Це була остання дорога додому, яку він пройшов у супроводі рідних і земляків. Попереду — храм Різдва Пресвятої Богородиці, де у спільній молитві просили Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного. Адже він здійснив найбільший подвиг — віддав своє життя за кожного з нас.

З військовими почестями Сергія Шевчука поховали на сільському кладовищі, поруч з його батьками та братом. Ще один блакитно-жовтий стяг замайорів над землею, сповіщаючи, що Небесне військо прийняло до своїх лав нового Героя. 

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!