«Я у себе вдома, я тут народився, а свій дім треба захищати», - боєць волинської бригади

«Я у себе вдома, я тут народився, а свій дім треба захищати», - боєць волинської бригади

У складі волинської бригади нині захищає Україну військовий Олександр. Хлопець, що в цивільному житті був торговим представником однієї з українських компаній на заході країни, наразі зі зброєю в руках боронить Україну на сході. Дружина підтримала його рішення йти до війська та відмовилася виїжджати за кордон, щоб бути поближче до чоловіка.

Про це розповідають на сторінці 14 ОМБР у фейсбуці

«До початку широкомасштабного вторгнення я мав за плечами лише строкову службу, — розпочинає розмову військовий. — До військкомату я прийшов самостійно, ще 24 лютого, бо розумів, що країну треба захищати. Мені видали повістку, на якій не було дати, та сказали очікувати дзвінка. Я провів в очікуванні ще кілька місяців, аж до кінця травня, а призвали мене у військо в середині червня». 

Після прибуття в окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого хлопець кілька тижнів провів на полігоні, де здобув навички користування зброєю, навчився діяти у складі підрозділу та виявляти мінні пастки, а також користуватися індивідуальною аптечкою.

«Перша зустріч із ворогом, як кажуть очі в очі, відбулася під час звільнення одного з населених пунктів Харківщини. Ми у складі штурмової групи відірвалися від наших основних сил та опинилися неподалік від ворожого танка, який почав по нас працювати, — пригадує ті події Олександр. — Це дуже неприємне відчуття, коли на тебе полює танк, а тобі немає, чим йому відповісти, бо протитанкові засобі залишилися в іншій групі».  

Того разу хлопцям пощастило й вони змогли перетнути повністю ділянку, яка прострілювалася, та повернутися до своїх у повному складі. Як згадка про той бій у Сашка залишився шрам на носі від ворожого уламка.

«Я не хочу нікуди їхати з рідної країни. Як би це банально не звучало, але мені немає куди втікати, — наголошує Олександр. — Я працював у Німеччині. У мене немає ілюзії, що за кордоном мене хтось чекає. Там добре працювати та заробляти гроші, але жити таким життям я не хочу. В Україні все набагато простіше та легше. Починаючи від сфери послуг та відвідування лікаря — й закінчуючи самим стилем життя. Наразі я у себе вдома, я тут народився, а свій дім треба захищати».

Читати також: 

Можливо зацікавить

У Луцьку зібрали 340 тисяч для прикордонників на благодійному матчі
відео
фото

У Луцьку зібрали 340 тисяч для прикордонників на благодійному матчі

Мобілізація у червні 2025: чи призиватимуть студентів

Мобілізація у червні 2025: чи призиватимуть студентів

«У нього нема стержня»: колишня дружина зрадника з Луцька – про його трансформацію з патріота у людину, що підтримує війну РФ

«У нього нема стержня»: колишня дружина зрадника з Луцька – про його трансформацію з патріота у людину, що підтримує війну РФ

Не мав на кого залишити хворих рідних: як покарали волинянина, який ухилився від мобілізації

Не мав на кого залишити хворих рідних: як покарали волинянина, який ухилився від мобілізації

Мріяли батьки, як діждуться онуків від молодшого сина: Герою з Волині навіки 24

Мріяли батьки, як діждуться онуків від молодшого сина: Герою з Волині навіки 24

Чи буде посилена мобілізація у червні 2025: кого можуть призвати

Чи буде посилена мобілізація у червні 2025: кого можуть призвати

Прикрив побратима під час атаки дрона: багатодітному батьку з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду

Прикрив побратима під час атаки дрона: багатодітному батьку з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду

Має 33 роки стоматологічного та 35 років загальнолікарського стажу: історія капітана медичної служби волинської бригади
історії війни

Має 33 роки стоматологічного та 35 років загальнолікарського стажу: історія капітана медичної служби волинської бригади

Без батька залишились малолітні син та дочка: волинянину просять присвоїти державну нагороду

Без батька залишились малолітні син та дочка: волинянину просять присвоїти державну нагороду