Як на Волині садять картоплю з конем: праця, що не зникла

У волинському селі Підманове родина Плейтух вирощує картоплю, використовуючи коня на ім’я Мальберт, і веде власне господарство. Вони виховують шістьох дітей, надають перевагу продуктам зі свого городу та впевнені, що домашня їжа є найкориснішою для дитячого здоров’я.

Коню Мальберту — 16 років. Його Юрій Плейтух називає головним помічником родини, розповідає Суспільному.

«Я не знаю, чи я його, але він мене точно любить. Я його сам учив, він все вміє робити. За всі роки, що я його купив, то вже міг усю Україну обійти. Я картоплю не люблю, але мені треба садити, потому шо в мене сімʼя», — зізнався чоловік.

Дружина Юрія Олена додає: планують висадити до 70 мішків насіннєвої картоплі. Частину вирощуватимуть коло дому, однак більшість бульб, зі слів господині, відвезуть у поле за селом. Сім’я має жовті сорти — "Рів'єра", "Королева Анна", "Лимонка", "Скарб" та червоні — "Беллароза" і "Бородянська рожева".

«Є куда її подіти, є кому зʼїсти. І діти — на їхнє здоровʼя краще, коли годуємо своїм, домашнім. Чи тяжко? Нє, привикається. До всього привикається», — пояснює Олена Плейтух.

Як на Волині садять картоплю «під коника»: важка щоденна праця родини

Картоплю готують мʼяту, смажену. З неї також деруни, запікають кишку свинячу з картоплею, бец — натирають бульбу на сковорідку, додають шкварки чи цибулю. Також частою стравою у їхній сім’ї, каже господиня, є вареники з картоплею.

Окрім бульби, вирощують кукурудзу, городину, цибулю, помідори, капусту. Тримають качку, курку, кролів, свиней і корову.

«Господарку тримаємо велику. На всю нашу вулицю тільки в нас одних корова, і ще там на початку. Було колись 33 корови, а тепер тільки дві. Та й бульби так само садять», — додає вона.

Щоб посадити картоплю, зібралася уся родина. Допомогти приїхала свекруха та інші родичі.

Матір Юрія, Любов Плейтух, каже: 50 років садить картоплю, починала з 15 літ. Цього разу приїхала допомогти сину. На її думку, найкращий сорт — «Беллароза».

«Тільки неї саджу. Деруни добрі з неї, і їсти вона добра, і рання вона. Помагаю садити синові й собі трошечки посаджу, щоб на суп було. Посадити, обробити, покопити, викопати. Ой, тяжка праця», — розповідає Любов Плейтух.