Як настоятель відродив храм на Волині і став духовним наставником громади

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Історія місцевої святині сягає XVIII століття. У 1757 році тут постала Зачатівська церква, згадка про яку збереглася в книзі Володимира Смоляра «Церковна історія села Радомишль». Згодом, у 1831-му, старі богослужбові книги та начиння передали до храму сусіднього Радомишля, а православні мешканці Баківців відвідували 2служби в навколишніх селах. Після здобуття Україною незалежності громада вирішила відродити свою святиню.

Спершу хотіли звести новий храм, але зрештою переобладнали під нього колишній чеський будинок, де колись діяло кафе «Ялинка». Приміщення, що належало райспоживспілці, викупили за п’ять тисяч гривень – на ті часи значну суму. Після оформлення документів громада отримала дозвіл на створення парафії. 25 лютого 2001 року приміщення освятили. Перші богослужіння провадив отець Василь Янчук, пізніше – отець Ростислав.

А на прохання вірян Митрополит Луцький і Волинський Михаїл призначив настоятелем отця Георгія Лагановського, який служить тут уже майже чверть століття.

Під його керівництвом храм пережив справжнє відродження: проведено повну реконструкцію, добудовано дзвіницю, встановлено куполи.

«Ми багато зробили разом, – з вдячністю говорить отець Георгій. – Усе, що маємо сьогодні, – це результат спільної молитви, розуміння й підтримки. Дякую кожному, хто жертвував кошти, працював, співав у хорі, допомагав словом чи ділом. Саме в єдності народжується духовна сила нашої громади».

Згадує священник і тих, кого вже немає поруч: багаторічного старосту Василя Бороденка, його дружину, що з любов’ю пекла просфори, та майстриню Ніну, котра шила облачення для священнослужителів.

«Їхня праця – це частинка історії нашого храму», – каже настоятель.

Дорога отця Георгія до священства почалася з дитинства. Народився він у Гіркій Полонці, а зростав у селі Мар’янівка Горохівського району. Його батьки співали в церковному хорі, а бабуся пекла просфори.

Маленький Георгій із захопленням слухав розповіді про життя святих і завжди радів, коли йшов до храму. Після школи юнак вступив до Здолбунівського училища залізничного транспорту, служив у Чехословаччині, працював кухарем, а згодом здобув фах товарознавця. Здавалося, життя склалося цілком земним шляхом.

Але, як кажуть, дороги Господні несповідимі. Прагнення до духовного життя привело його до храму. Разом із дружиною він почав відвідувати богослужіння. Тоді ж у серці визріло рішення присвятити себе служінню Богу. Благословення на навчання дав митрополит Яків (Панчук). Після закінчення семінарії отець Георгій служив у Коршеві, потім у Хресто-Воздвиженському храмі Луцька, а згодом – у Баківцях, де став духовним батьком для місцевої громади.

«Випробування є частиною нашого життя, – каже священник. – Ми маємо приймати їх із вірою, бо Господь ніколи не дає людині більше, ніж вона здатна витримати. Головне – залишатися з Богом, бо в єдності з Ним народжується справжня сила духу».

Читайте також:

• «Піст — це не про їжу, а про душу»: інтерв’ю зі священником з Луцька про справжню мету посту
• На Волині знайшли найстаріший хрест України: унікальній пам’ятці — близько тисячі років
• Подружжя з Волині подарували родину 23 дітям і мають 23 онуків