«Якби не любила цю роботу, я б тут не була»: понад 30 років медсестра з Луцька виходжує недоношених дітей

Історію жінки розповіло Суспільне. 

Тетяна Кардаш пригадує, як після закінчення школи поступила у Луцьке медичне училище на спеціальність «акушерка». Але через сімейні життєві обставини спеціальність змінила.

«Я зрозуміла, що не буду акушеркою, а працюватиму з дітьми»

«На останньому курсі я вийшла заміж і народила доню. Моя донечка народилася на 33 тижні вагітності з вагою 2 кілограми. Вона була недоношеною і ми майже 1,5 місяці провели в Луцькому клінічному пологовому будинку. Я зрозуміла, що не буду акушеркою, а працюватиму з дітьми», — говорить Тетяна Кардаш.

У 1990 році після закінчення навчання лучанка прийшла на роботу у Волинську обласну дитячу лікарню.

«Як кажуть: то моє, своє, таке рідне і дуже близьке. Я знаю всіх дівчат, з якими вже давно працюю. Я можу на будь-кого з них покластися. За стільки років, це вже, як друга сім'я, — каже медикиня. — Мені здається, що краще бути на тому місці, де дійсно можеш допомогти. Якби я не любила цю роботу, я б тут не була».

У 2005 році Тетяна Кардаш здобувала вищу освіту бакалавра сестринської справи. У відділенні неонатології, де жінка працює старшою медичною сестрою, перебувають на лікуванні недоношені й хворі новонароджені діти.

«Це дитя народилося передчасно, з вагою 1 кг 800 грамів. Його через зонд кожних дві години медсестра годує спеціальною сумішшю для недоношених дітей. Бо вага маленька і великий об’єм їжі дитя не може сприймати. Кількість харчування вираховує лікар, відповідно до віку й ваги дитини», — розповідає старша медсестра.

«До цих дітей — особливе відношення та неймовірне терпіння»

33-річна мешканка Самари Ковельського району Ірина третього сина народила на 30 тижні вагою 1,5 кілограма. З новонародженим дитям 11 днів була в реанімації. Зараз Данилку вже місяць, він підростає і набирає вагу.

«Ніколи не думала, що передчасно народжу. Донечок я навпаки переношувала, народжувала на 41 тижні. Але в мене період був важкий: і тато, і дід померли. Тому так і вийшло, — говорить Ірина Козюпа. — Медсестри приходять майже кожну годину, питають, як ми. Буває, що навіть можуть погодувати дитинку, щоб я поспала трошки, бо знають, як це важко».

За словами старшої медсестри Тетяни Кардаш, більшість дітей у відділенні неонатології вигодовують зцідженим материнським молоком, а персонал допомагає мамам налагодити грудне вигодовування.

«Це хворі діти, багато хто з яких пройшли відділення реанімації і мали складні випадки. До цих дітей — особливе відношення та неймовірне терпіння. І це треба таки любити. Бо якщо не любити цю роботу, не любити цих дітей, тут нема що робити», — розповідає медичний директор з неонатології обласного перинатального центру Микола Гнатів.

Нині у Волинському обласному перинатальному центрі є сучасна медична апаратура та кваліфікований медичний персонал, які допомагають у виходжуванні новонароджених недоношених дітей.

«Найцінніше у роботі — це радісні обличчя батьків і щирі посмішки, коли вони йдуть додому. А потім, коли ти бачиш, як ці діти ростуть, чого вони досягають в житті, розумієш, що ти доклав частинку своєї праці для того, щоб хтось в цьому світі теж був щасливий», — каже старша медична сестра.

Як додає Тетяна Кардаш, зараз недоношені діти мають більше шансів, щоб одужати й виписатися з медзакладу практично здоровими. Щороку лікарі й медсестри відділення неонатології надають допомогу близько тисячі малюків з усієї області.

Читайте також: 

• У Луцьку лікарі виходили майже 800 дітей-«поспішайок»
• На Волині лікарку судитимуть за смерть немовляти: що відомо