«Якщо ти ухилянт - готуйся, що жінку твою зґвалтують»: боєць з Луцька після надважкого поранення рветься знову на фронт
Віктор-Микола Гаврилюк з Луцька готувався до повномасштабної війни майже 10 років. У повній готовності місяцями чекав її початку на фронті, утім застала вона його у рідному місті. У Луцьку його знають радше як пластуна й мандрівника, і не так багато містян відають, що з 2014-го він – військовослужбовець.
Про волинянина, який під звуки вибухів читає вірші в окопах, про надважку його травму і про нестримне бажання якнайшвидше стати на ноги, аби повернутись на фронт – розповідають у сюжеті 12 каналу.
«Якщо ти хочеш ухилятися, то готуйся жити в окупації, готуйся, що твою жінку згвалтують, а ти потім з'їсиш своїх дітей», - заявляє боєць.
До повномасштабної війни Віктор-Микола Гаврилюк почав готуватися ще десять років тому. Під час Революції Гідності, каже, зрозумів, що великої війни не уникнути. У 14-15-му роках воював у підрозділі «Гарпун». Великого наступу росіян він чекав у жовтні 21-го, і саме тому в цей час у повній бойовій готовності вже був на фронті. Але очікування повномасштабної війни затягнулося. Почалася вона, коли чоловік саме відлучився з війська додому. Та навіть при прогнозах, такого початку великої війни, зізнається, він не уявляв.
«Я очікував на прорив до кордонів Донецької, Луганської області, прорив до Криму, провокації на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині. Але я взагалі не очікував справжнього маршу на Київ, взагалі не уявляв ракети по всій Україні. Це було якось поза моєю уявою», - пригадує захисник.
На фронті він працює бойовим медиком. Але, крім основної роботи – порятунку побратимів, волинянин разом з іншими нищить ворогів, їхню техніку, бази. Саме під час такого завдання боєць отримав надважке поранення. Сталось це на межі Запорізької-Донецької областей.
Евакуація тривала півтори години. Увесь цей час його – притомного – буквально на собі несли побратими. Турнікет, каже, перенакладали щонайменше три рази.
«Я живий, нога на місці. Може й вдасться її відновити, працювати ще плюс-мінус нормально», - додав Віктор-Микола Гаврилюк.
Згодом 4-5 серйозних операцій, 2-3 місяці на лікарняному ліжку, потім два тижні на кріслі колісному. Пересуватися на такому транспорті, зізнається, деякими вулицями Луцька надто складно.
Не так давно крісло боєць змінив на милицю. Завдяки інтенсивній реабілітації, каже військовий, тепер він має шанс зберегти ногу. Якщо місяць тому стояв вибір між ампутацією або заблокуванням коліна, себто, нога чоловіка ніколи б не згиналася, – то сьогодні є великі шанси на те, що він ходитиме нормально. Це дуже тішить військового, бо поки триває війна, каже, треба воювати. Тож планує повернутись на фронт.
Військовий абсолютно не розуміє тих людей, які за будь-яку ціну намагаються уникнути мобілізації. Каже, те, як чоловіки пішака втікають з України, виглядає комічно й трагічно.
Читайте також:
- Люди не бентежаться: на авторинку у Луцьку - облава ТЦК. Відео
- Учасник АТО сам прийшов до ТЦК, але відмовився від мобілізації: як його покарали
- Мобілізація в Україні: хто такі ухилянти від мобілізації та яка відповідальність передбачена
Будь в курсі усіх новин
