Захоллення переросло у справу життя: волинянка 20 років вирощує квіти і створює з них вишукані композиції

Історію волинянки розповідає сайт «Нове життя» - новини Любешівщини».

Усе почалося близько двадцяти років тому, коли жінка випадково замовила через газету насіння незвичних квітів – кермеку. Тoді вона ще не знала, що саме ці рослини стануть її найбільшою любов’ю і переростуть у справу, яка ще довго супроводжуватиме її щоденне життя.

– Я завжди любила щось незвичне. Виписала випадково це насіння, посіяла – і змогла виростити з першого разу. Хоч багато хто і зараз говорить, що з кермеком працювати важкo. Але мене ці квіти зацікавили, – пригадує жінка.

Спочатку Ольга вирощувала квіти лише для себе – прикрашала ними дім, сушила букети, милувалася їхньою красою. Згодом почала дарувати композиції рідним і друзям. А далі хобі поступово переросло у справу, яка нині приносить не лише задоволення, а й дохід.

Жінка дуже любить сухоцвіти. Каже, вони мають особливу атмосферу і можуть роками не втрачати своєї привабливості.

– Я ці квіти просто обожнюю. Якщо їх правильно висушити в підвішеному стані, у добре провітрюваному місці, без надмірної вологості – найкраще на горищі, – і берегти від сонця та вологи, то вони дуже довго зберігатимуть свою красу, – пояснює любешівка.

Нині у дворі Ольги Володимирівни – теплиця, клумби та грядки з квітами, які потребують щоденного догляду. Робота починається ранньою весною і триває до пізньої осені.

– У березні висіваю насіння на розсаду, тоді пікірую і висаджую в касети, і лише у травні висаджую у відкритий ґрунт. Зацвітають вони в в липні, – розповідає жінка.

Її день минає серед роботи в теплиці.

– Уранці випровадила дитину до школи – і пішла до своїх квітів. І так увесь день: або полив, або прополювання, або щось пересаджую, – каже квіткарка.

Попри чималу фізичну працю, Ольга зізнається: саме ця справа приносить їй найбільше задоволення.

Особливу радість Ользі приносять моменти, коли маленьке зернятко перетворюється на квітку.

– Це таке задоволення, коли бачиш, як квіти розцвітають. А ще приємно, коли люди хочуть їх придбати й вони приносять комусь щирі емоції, – зізнається вона.

Окрім сухоцвітів, любешівка вирощує розсаду помідорів, баклажанів і перцю, а цього року вперше взялася за петунії та сульфінії.

– Коли бачиш результат своє роботи – з’являється азарт і хочеться працювати ще більше, – додає Ольга Кравчук.

Попри втому й щоденну працю, наша землячка не уявляє себе без цієї справи. Бо для неї квіти – це не лише про красу. Це про любов до землі, терпіння, постійний пошук і радість від того, що власноруч вирощене може дарувати комусь приємності.

Читайте також: 

• Розпочинала з 25 дерев, а тепер має розсадник: історія волинянки, яка хобі перетворила у власну справу
• Історію рідного краю популяризує у TikTok: як школяр із Волині зібрав тисячі прихильників
• «В’яжу лише з хорошим настроєм»: майстриня з Волині створює особливі іграшки