«Земля рухнула з-під ніг»: волинянка два роки шукає зниклого чоловіка і тепер допомагає іншим родинам військових

Марія Гриценко поділилася своєю історією із Суспільним.

Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася у Луцьку, одружилася у 2014 році. Разом ростили двох доньок: Соломію і Софію. Коли розпочалася повномасштабна війна, чоловік пішов у військо.

«Я намагалася всіляко відмовляти, але мене ніхто не чув, він собі вирішив, що йде. Він пішов служити, я лишилась вдома з дітьми, бо меншій навіть трьох не було», — сказала Марія Гриценко.

32-річний волинянин зник безвісти у боях під Соледаром 9 січня 2023 року.

«У нього 18 січня день народження. Я вже планувала, що спакую посилку і відправлю, а так сталось, що чисто символічно на його День народження мені приїхала посилка з його речами», — поділилася спогадами дружина.

«Я була готова до статусу загиблого, може якого пораненого, але не зниклого безвісти. У той момент земля рухнула з-під ніг. Я, як зомбі, ходила. Я відкриваю очі, перше питання: «Нащо я встала?». Я не розуміла сенсу, чого я встаю. Я втікала від людей, бо вони на мене всі дивилися з такою жалістю. А що казати, я не знала», — додала вона.

Розповіла, що ніде не знаходила підтримки та допомоги у пошуках коханого. Пошуки Івана не давали результату.

«Я у громаді була перша, в кого зник чоловік. Знаєте, як то у відчаї, ідеш кругом, а тебе пиняють з усіх сторін, як того м'ячика непотрібного. Я знаю, як то. Тоді не було до кого йти. Ніхто нічого не знає, бо випадків небагато. Я не розуміла, як так: у нас рік війна, в нас немає реєстру зниклих безвісти», — згадувала Марія Гриценко.

З її слів, коли одного дня ледве прокинулася від невідомої хвороби, зрозуміла, що треба брати себе в руки.

«Мене це так струсило. Думаю: ні, стоп, треба щось змінювати, треба щось змінювати в голові й починати жити. Бо минулим жити не будеш, відповіді ти не знайдеш, а діти ростуть», — пояснила вона.

Розраду шукала у дітях, господарстві та квітах. На початку року волинянка отримала пропозицію від сільради на посаду фахівчині з супроводу ветеранів, пройшла конкурс і з березня допомагає сім'ям військових у Литовезькій громаді. Розповіла: ні дня не пошкодувала, що пішла у цю професію.

«Коли до мене йдуть з надією почути хоч добре слово, а виходять з мого кабінету хоча б не плачучи, з якоюсь мінімальною усмішкою — це вже хороший плюс», — сказала Марія Гриценко.

Найчастіше за консультаціями приходять члени родин зниклих безвісти чи загиблих військовослужбовців.

«Ваня пропав, швидше за все, що він загинув. От скільки є тих повернень тіл. Не бачу Соледару. Не знаю, чи це якась діра чорна, чи що. Хочеться завершити ту невідомість. Може це звучить дико, але це якась крапка була б в чомусь», — зізналася дружина зниклого безвісти прикордонника.

З часу, коли зник Іван Гриценко, минуло 2 роки і 9 місяців. Пошуки чоловіка досі не дали результату.

Читайте також:

• «Ми віримо, що наші чоловіки живі». Історії волинянок, які подолали триста кілометрів пішки заради зниклих безвісти та полонених
• «Стань моїм голосом»: у містечку на Волині відбулася акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти
• «Дітям радість, а батькам - тепло добрих вчинків»: біля Луцька відбувся сімейний фестиваль із благодійним ярмарком