Волинянка перетворила двір на квітковий рай

Жителька села Погулянка на Любешівщині Ніна Сахарчук перетворила подвір'я свого дому на квітковий рай. Її квітник – справжнє диво, що радує око та зігріває душу.

Про це пише видання «Нове життя» - новини Любешівщини.

Заходячи на подвір’я Ніни Михайлівни, одразу потрапляєш у казковий світ барв та ароматів. Тут, здається, зібрані всі можливі квіти та декоративні кущі. Особливе місце серед цієї пишноти посідають клематіси – улюбленці господині. Вони розрослися напрочуд щедро, обплітаючи стіни, вражаючи розмаїттям кольорів: від ніжно-блакитних до насичено-пурпурових.

Весна у квітнику господині починається з яскравих первоцвітів, які першими сповіщають про пробудження природи. А далі розквітають троянди – королеви квітів, що зачаровують своїм ароматом та витонченістю, граційні лілії, веселі ромашки, пишні айстри, розкішні майори. Кожен куточок двору сповнений життя та гармонії. Поряд тішать око гібіскуси, ніжно піняться суцвіття спіреї, ваблять погляд розкішні кущі гортензій. І це лише частина квіткового розмаїття – на кожному кроці відкривається нова краса. Кожен куточок двору сповнений життя та гармонії.

Волинянка перетворила свій двір на квітковий рай, що радує око та зігріває душу

Особливою гордістю жінки є жимолость, що своєю чарівністю та ароматом додає особливого шарму квітнику. А коли літо поступається місцем осені і більшість квітів уже відцвіли, естафету краси переймають неперевершені хризантеми, які радують око своїм пишним цвітінням аж до самої зими.

Така краса не з’являється сама по собі.

Квітник Ніни Сахарчук – це результат багаторічної праці, любові та самовідданості. Адже за квітами потрібен ретельний догляд: їх необхідно обробляти від шкідників, регулярно підживлювати та поливати.

– Квітам потрібно віддавати душу – і вони обов’язково віддячать. Кожна пелюстка – наче усмішка в обмін на турботу, – каже жителька Погулянки.

У цій благородній справі волинянці допомагають її доньки – Руслана та Світлана, які успадкували від мами любов до землі та природи.

– Мої квіти – це не лише моя праця, а й наша сімейна любов. Доньки допомагають, як я колись допомагала своїй мамі. Це наша жива традиція, – говорить жінка.

Історія цієї дивовижної любові до квітів має глибоке коріння. Більше тридцяти років тому, коли Ніна Михайлівна зіткнулася з тяжкою хворобою, саме квіти стали для неї джерелом натхнення та зцілення. Догляд за ними відволікав від болю і тривог, дарував сили та надію. Недугу вдалося подолати, а незгасима любов до квітів залишилася назавжди, ставши справжнім сенсом життя.