270 днів на позиціях і 9 діб у кущах: як волинські бійці виходили з оточення

Відеоісторію бійців, котрі 9 місяців перебували на позиціях та про їхній складний шлях виходу, розповіли на YouTube-каналі волинської бригади, - передає Суспільне. 

Атаки російських дронів, мінометний вогонь і спроби піхотного прориву: якими були дні на позиції

Кожен проведений день на позиції, пригадав військовий Олексій, був схожий на «день бабака»: «День починався, він і не закінчувався. День чи ніч — різниці нема. Різниця — в один день більше нас «розбирали», другий день можуть не трогати, ніхто ніде не лізе».

Зі слів його побратима Сергія, для нього служба перетворилася на нескінченний цикл, де день не відрізнявся від ночі. Каже: відстояв час на посту, передав зміну — і наново: прийняв, здав, прийняв, здав».

«В 9 ранку вони обстріл робили, потім в 4 дня. Ну, і ще вночі, то в ночі вже менше по нам стріляли з мінометів, з іншого», — каже боєць.

Військовий Олексій пригадав епізод, коли троє російських військових намагалися прорватися до їхньої позиції. Спершу вони під'їхали на квадроциклі, але бійці вчасно передали дані дронарям зі свого підрозділу.

«Ми вчасно почули звук техніки, доповіли. Наші пілоти вилетіли. Якраз вони (росіяни — ред.) вже під'їхали до нашої позиції — і FPVшка прилетіла, відпрацювала по них. Їх було троє на той момент. Вони розбіглись в різні сторони, і один із них біг прям до нас всередину. Коли вже забіг до нас всередину, Женя відпрацював — ворога знищив», — зазначив воїн.

Військовий Євген розповів, що чекав на позиції, поки пілоти працювали дронами. Коли до укриття забіг окупант і рушив на нього з зарядженим автоматом, Євген ціль ліквідував.

«Я не думав, що хтось забіжить, але готовим треба бути завжди. І тут чую тупотіння, він залітає, повертається... Він був в броніку, почав рухатися прямо на мене. В мене зразу інстинкт: пів «магазина» в нього. Чувак не добіг, впав на коліно, так і заклякнув», — сказав боєць.

Другий епізод на лінії зіткнення, яким поділився боєць, стався в один із днів, коли на світанку до позиції підібралися двоє російських бійців. Зі слів Олексія, про ситуацію оперативно сповістили військових з бригади, і майже одразу почули підкріплення з повітря. Почувши FPV-дрон, окупанти кинулися до втечі, а один із них спробував забігти в бліндаж до військових, де й був знищений.

Зі слів Євгена, обличчя окупанта він так і не побачив: той спробував відхилити маскувальну шторку на вході, а Євген одразу ж вистрілив прямо через неї, випустивши пів магазина зі своєї зброї.

«Який був шлях? Дуже тяжкий. Туди ти йшов і уже знав, що там. При виході загинути уже було страшніше, чим коли ти йдеш туди», — говорить військовий.

Як бійці 14 ОМБр готувалися до заміни на позиціях

Говорячи про те, як бійці 14 бригади готувалися до заміни на позиціях, військовий Сергій розповів про попередню вогневу підготовку. З його слів, спершу працювала артилерія, яка знищувала позиції росіян, згодом долучилися і «князівські» дронарі.

Військовий Олексій зазначив: після спілкування з командиром для їхнього виходу розробили маршрут і скинули потрібне спорядження: рації для кожного та антидронові плащі. Саме ця підготовка зайняла до трьох днів.

Після перевірки зв'язку чекали на погіршення погоди, і лише тоді отримали команду починати висування, зазначив Олексій. Безпосередній супровід та координацію групи забезпечували командири з позивними «Тюльпан» і «Лис».

«Ми виходили три місяці... Нам вже не було куди спішити, бо ми знали, що йдемо на вихід. Це просто питання було в погоді, щоб погода дозволила», — додав боєць Сергій.

Під прицілом аеророзвідки, «300» і 9 днів у кущах, чекаючи на команду рухатися далі: які ще перешкоди були під час пересування

Воїни 14 бригади, які провели довгі місяці на лінії зіткнення, перебуваючи в скрутному становищі, майже втратили надію на повернення. Зі слів військовослужбовця Олексія, ситуацію переломив особистий відеодзвінок комбрига через Starlink, який вони мали на позиції. Боєць каже: командир підняв бойовий дух і запевнив, що про них ніхто не забув і командування зробить усе можливе для їхнього порятунку.

Як розповів захисник Олексій, вихід із позиції проходив через «голі» поля — знищені посадки, де єдиною можливістю сховатися була висока трава. До села дійшли без обстрілів, після чого просувалися кущами біля річки. Там, пригадав боєць, групі довелося до двох годин перечікувати аеророзвідку росіян: їхні дрони ретельно «прочісували» кожен кущ довкола. Коли знову настала несприятлива погода, командир дав команду продовжувати рух.

«Включили ж ці РЕБи, працювала наша арта, наші пілоти. І ми знов почали рух. По команді дійшли до найближчого укриття, зайшли, перевірити чи там можна заночувати. Віддихнули трохи, а вже і дощик перестав, сонечко з'явилось. Ми почали рух по краю, і тоді нас почали «колотити». «Мавік» спалив наш рух, і почали нас «розбирати», — говорить Олексій.

Під час відходу з позицій бійці потрапили під обстріл і дістали поранення. Військовослужбовець Сергій пригадав, як поруч почув вибух за спиною, і осколки влучили йому в плече, через що він на короткий час знепритомнів. Прийшовши до тями, він вирішив змінювати позицію та повзти до найближчих хащів.

Олексій із Євгеном змогли пробратися до щільного куща, який став для них укриттям на довгі дев'ять діб. Саме дисципліна та чітке виконання наказів командирів, зазначив Олексій, дозволили їм вижити та остаточно вийти з-під обстрілу.

«Вони все підготовлювали для цього, слідкували за нами «пташками», дивилися, де ми рухаємося, щоб нас не втратить. Вдруг десь щось не так — вони виходили на рацію і казали: «Ви заморились, але сіли в такому місці, вам ще треба пройтись, бо дуже небезпечне місце". Значить, треба переміститися», — сказав військовий.

Зі слів Олексія, одразу після успішного виходу з позицій ними опікувалися медики: провели первинний огляд, надали допомогу та відправили на стаціонарне лікування для відновлення.

9 місяців на позиції та успішний вихід: які у бійців плани на відпустку

Після важких боїв, ротації і лікування військові поділилися думками про довгоочікувану відпустку. Для Євгена найважливіше — побути з донькою, за якою скучив. Через службу він бачив її лише у однорічному віці, а незабаром дівчинці виповниться 3 роки, тож тато-захисник мріє надолужити майже два втрачені роки.

Його побратим Олексій сказав, що за 8 років служби в ЗСУ перестав будувати плани на майбутнє. Зараз його мета — пройти лікування, відпочити та побути з батьками й рідними. Захисник Сергій планів на відпочинок також не будує: хоче провідати близьких, перепочити, а після цього — повернутися назад до служби.

Довідково: Військовослужбовців 14 бригади нагородили державними нагородами. Воїн Сергій отримав орден «За мужність», Олексія нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За сумлінну службу», Євгена відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».

Читайте також:

• «Нам справді пощастило»: волинський нацгвардієць розповів про небезпечний рейс
• «У 22-му я втратив усе»: як поліцейський із Луганщини почав життя з нуля на Волині
• Забрав зброю з палаючої машини й розстріляв дрон-ждун: історія прикордонника з Волині