85-річна переселенка з Маріуполя разом із кішкою подолала тисячі кілометрів до Луцька: історія евакуації

Після того, як приїхала до родини у Луцьк наприкінці квітня цього року, пенсіонерка захворіла та майже не розмовляла. Нині жінці стало краще і вона розповіла Суспільному історію своєї евакуації.

Все, що змогла вивезти з собою з окупованого селища Нікольське біля Маріуполя — це серветки, рушники та сорочки, які вишивали у родині мама, тітка і донька, говорить Галина Володимирівна. Деяким вишивкам більш як сотня років. Жінка зазначила, що ці речі для неї є особливо дорогими та цінними.

"Оце все, що я змогла вивезти з окупації — більш нічого. Це ще тканина від крила літака У-2 і мама на ній вишивала", — розповіла переселенка.

Також із собою під час евакуації Галина Русанова забрала фотографії. У дитинстві жінка пережила Другу світову війну і голод. Тепер, у старості, з її слів, знову потерпає від воєнного лихоліття.

"Народилась я перед війною в П’ятигірську. Мама була льотчицею і тато льотчиком, і їм на вильоти треба було виходити. Почалась війна і маму з татом одразу призвали у військкомат. Мама брала участь у боях за Харків, вона літала на літаках У-2", — сказала жінка.

Частину дитинства Галина Русанова провела з тіткою і бабусею, а батьків бачила рідко. Зі слів жінки, довелося змалку тяжко працювати, інколи недоїдала. Після школи працювала на заводах, потім здобула медичну освіту і стала медсестрою.

Жінка розповіла: їздила до родичів на Львівщину, де вивчала народні промисли і українську поезію.

Коли у 2014 році почалась війна, родина жила на Донеччині. Тоді почали облаштовувати підвал, щоб ховатися від обстрілів. Донька переселенки Олена Ярощук говорить: перші дні повномасштабної туди спускались постійно.

"Ми не могли жити в окупації. Бо і діти мої виїхали, і син мій служить і взагалі як це... Мама сказала – їзджай, потім мене забереш", — пригадала жінка.

Півтора року Олена Ярошук хвилювалася за маму, яка залишилась в окупації. З її слів, хоча й родичі до неї навідувались, але чим далі, тим більше Галина Володимирівна потребувала догляду. 85-річна Галина каже: то спершу зламала одну руку, потім іншу, постійно боліла голова і самій залишатися стало страшно.

У квітні 2024-го донька Галини Олена Ярошук відшукала волонтерів, які вивозять людей з окупованої території. Евакуація, з її слів, ускладнювалася тим, що мама пересуватися самостійно не могла.

Уже на кордоні Галина Русанова просила білоруських прикордонників її розстріляти, якщо не пропустять в Україну. Олена говорить: мамі довелося їхати з пересадками у Ростові та Бресті.

"Доли привезла швидка на кордон там в Білорусі і вони сказали — вона напевно вже не доїде до Луцька. Я її тримала. Обійняла, тримала в своїх руках, казала: "Мама ти в Україні, ми вже вдома". Потроху мама почала приходити до тями", — каже донька пенсіонерки.

Разом із Галиною Русановою дорогу пережила і кицька Манана. Допомогла привезти в Україну маму і домашню тваринку команда громадської організації "Вивеземо", розповіла Олена Ярошук.

Зараз родина живе у неповному складі, бо всього, каже Олена Ярошук, має троє синів. Старший, з її слів, разом із дружиною й донькою під час повномасштабного вторгнення виїхали до Луцька. Розповідає: молодший син вступив до Острозької академії, а середній Назарій — військовослужбовець і з 2022 року захищає Україну у лавах Збройних сил України.

85-річна Галина Русанова додала: найбільше мріє побачити перемогу України.

Читайте також:

• У місті на Волині розгорнули найбільший в'язаний прапор України
• «Так, я баптист, так, я воюю, так, я вбивав», – історія 28-річного військового з Волині Миколи Мурмиля
• «Хочу зіграти DJ-сет для друзів й побратимів»: у волинській бригаді служить 24-річний діджей