Від велопробігу до ветеранського ярмарку: як минає День міста

Похмуре небо, прохолодна погода, але людні вулиці. Луцьк відзначає своє 941-річчя. Серед подій — велопробіг у вишиванках, громадська акція «Українська вишиванка», концерти та Луцький ярмарок ветеранського бізнесу, який щороку збирає ветеранів, військових та їхні родини.

До святкування долучилися і журналісти ВСН, які побували на заходах, поспілкувалися з учасниками та взяли участь в одній зі святкових активностей.

Однією з подій дня став велопробіг. Для когось участь у ньому - це спосіб провести святковий день, а для когось — уже добра традиція. Серед учасників лучанин Сергій.

Чоловік розповідає: це далеко не перший його велопробіг. Загалом таких заходів, разом із різними велосипедними мандрівками, у його житті вже близько двох десятків. Причина проста — патріотизм.

«Бажаю кожному сьогодні миру і перемоги, щоб хлопці повернулися додому».

Від велопробігу до ветеранського ярмарку: як Луцьк відзначає 941-річчя

Для іншої учасниці велопробіг у Луцьку вже третій рік поспіль стає частиною святкування. Каже, що саме велосипед для неї — найзручніший спосіб долучатися до таких заходів.

Бігати, зізнається дівчина, вона не дуже любить і не дуже вміє, а от на велосипеді бере участь уже третій рік. Її побажання учасникам просте: аби велопробіг відбувся добре, усі дісталися до визначеної цілі та ніхто не збився з маршруту.

Тим часом на ветеранському ярмарку людно. Тут зібралися як нові учасники, так і ті, кого відвідувачі вже впізнають із попередніх заходів.

Свою продукцію та вироби представляють ветеранські бізнеси з Волині та інших регіонів України. Зокрема, на ярмарку можна зустріти представників бренду «Травка» та екоферми «Козацьке подвір’я». Приїхали учасники й з інших куточків України, зокрема зі Львова.

Серед уже знайомих облич ветеран Андрій Бень. Минулого року журналісти ВСН зустрічалися з ним на цьому ж ярмарку. Тоді він розповідав про майстерню, яку разом із дружиною започаткував після Революції Гідності, та про створення ікон ручної роботи.

Цьогоріч на його столі з’явилися нові роботи. «Українська Мадонна» — одна з них. Також Андрій представив образ Святого Спиридона, якого вважають покровителем у фінансових справах. Поруч із ним — молитва до святого.

Є й роботи на старовинному дереві. Зокрема, одну з ікон створили на майже столітній дошці зі старого амбарного дуба. Працювати з таким матеріалом, каже Андрій, навіть цікавіше. Щоправда, іноді потрібно чимало часу, щоб зрозуміти, який саме образ має з’явитися на старій дошці.

«Я можу тиждень дивитися на ту дошку і не розуміти, що там має бути. І потім — хоп — бачу її. Виходять дуже гарні речі».

За рік, говорить Андрій, його справа продовжила розвиватися. Він побував на багатьох ярмарках, а його запрошують і до інших міст. До Луцька чоловік також приїжджає вже не вперше. Каже, що йому подобається атмосфера ярмарку та ставлення організаторів.

«Тут атмосфера гарна, організатори дуже приємні люди. Та й люди хороші підходять, цікавляться, питають».

Ще один учасник ярмарк Микола Веремейчик - ветеран війни за незалежність України. Він займається 3D-друком і створює різноманітні фігурки — від персонажів популярних фільмів і серіалів до драконів, тризубів та інших виробів.

Статус ветерана Микола отримав у березні 2025 року, а 3D-друком займається близько року. Спочатку це було додатковим заробітком, однак згодом справа переросла у хобі.

Серед його робіт є й ті, що присвячені Україні та військовим. На одній із композицій зображена дівчинка, присвячена незалежній Україні. Позаду неї — образи тих, хто захищає державу: артилеристи, десантники, ППО, снайпери, кулеметники та інші військові. Микола пояснює: ці роботи — передусім його власні ідеї та спосіб втілити те, що в нього в голові.

На друк однієї фігурки може піти близько п’яти годин. Разом із фарбуванням робота займає до семи годин. Дракони потребують ще більше часу через деталізацію та кілька шарів фарби — на одного такого персонажа може піти близько доби.

Ціну своїх виробів Микола визначає, враховуючи власну працю.

«Я ціную свій труд. Скільки я сиджу над нею, стільки і встановлюю».

На ярмарку можна побачити не лише волинські бізнеси. Зокрема, зі Львова до Луцька приїхала Владислава разом із мамою. Їхня сімейна справа почалася ще тоді, коли дівчина була маленькою. Мама купила для неї бантики, однак наступного дня вони порвалися. Жінка перешила їх, а згодом почала купувати матеріали та шити нові.

Спочатку вироби зацікавили подруг Владислави, а потім ними почали цікавитися й інші люди. Так поступово виникла власна справа. Коли почалася повномасштабна війна, мама на певний час припинила займатися бантиками. Батько Владислави, Дмитро, у березні 2022 року пішов добровольцем.

Згодом жінка поступово повернулася до своєї справи. Перший ярмарок вони відвідали на Світязі, а пізніше почали долучатися до ветеранських ярмарків у Львові. Тепер приїхали й до Луцька.

Серед луцьких учасниць ярмарку — Наталя Фігуренко, дружина захисника України. Жінка займається рукоділлям майже 20 років і називає це своїм хобі. Для Наталі ручна робота — це те, що потрібно робити з душею. Саме тому, каже вона, коли немає настрою, краще не братися за вироби.

Натхнення жінка спеціально не шукає.

«Якщо воно є, то воно просто приходить. От я ще купую тільки нитки і бісеринки, а ще не знаю, що воно буде. Мені просто подобається колір, і я щось із ним починаю робити».

Для своїх робіт вона обирає орнаменти українських майстринь, звертаючи увагу на їхнє авторство.

Тим часом святковий Луцьк продовжує жити своїм ритмом. На вулицях — люди, які прийшли відзначити день народження міста, учасники велопробігу, відвідувачі ярмарку та ті, хто просто прогулюється центром.

Попри похмуру погоду, 941-річчя Луцька об’єднало людей навколо різних активностей — від велосипедів та вишиванок до ветеранського бізнесу й ручної роботи. А ветеранський ярмарок цього дня став місцем, де зустрілися не лише різні історії, а й різні міста — Луцьк, Львів та інші куточки України.