Першою чує крик про допомогу: історія диспетчерки ДСНС Волині Алли Денисюк

Історію жінк розповіли на фейсбук-сторінці ДСНС Волині.

Алла Денисюк — помічниця начальника чергової зміни оперативно-диспетчерської служби, майор служби цивільного захисту — називає свою роботу «серцем і голосом» служби порятунку, бо саме з її тихого й зібраного «слухаю вас» починається кожна історія боротьби за життя — історія, в якій хтось відчайдушно чекає на порятунок.

​Вона не бачить вогню й руїн, але за тремтінням у голосі розуміє масштаб біди й за лічені секунди приймає рішення, яке змінить чиюсь долю. Серед сотень викликів особливо болить нічний дзвінок у лютому 2020 року з села Білашів на Ковельщині: охоплений полум’ям будинок і двоє малолітніх дітей всередині, трьох і шести років. Поки підрозділи мчали на місце, Алла спрямовувала додаткові сили, координувала кожну машину, тримала постійний зв’язок, щоб люди знали: підмога вже близько. Пожежу локалізували, але, на жаль, дітей врятувати не вдалося.

​Найважче в роботі Алли — це тиша в слухавці після слів «знайшли тіла». Ти сидиш у безпечному кабінеті, навколо техніка й карти, але в цю мить серце стискається так, ніби ти стоїш там, серед попелу й сліз. І душа вигорає разом із тим будинком.

​Пам’ятає вона й заметіль 2013 року на трасі поблизу села Печихвости: у сніговій пастці застряг автобус із пасажирами, серед яких були діти й жінка з інсулінозалежним діабетом. Паралельно — ще один виклик: у заметах зупинилася «швидка», що їхала до породіллі. Щоб прорватися крізь крижаний полон, залучили важку інженерну техніку БАТ-2 — єдиний шанс дістатися до людей. Рятувальники встигли допомогти всім, а серед хуртовини й пронизливого вітру народилося нове життя — маленьке диво посеред стихії. ​Саме такі миті, каже Алла, зігрівають і нагадують, заради чого вона щоразу відповідає на виклик.

​Сьогодні у роботі їй допомагають сучасні електронні системи взаємодії зі службою 112: інформація про виклик миттєво з’являється на екрані, формується картка, і вже за кілька секунд у підрозділі лунає сигнал тривоги. У середньому до десяти секунд минає від дзвінка до прийняття рішення, і за хвилину техніка вже в дорозі — туди, де її чекають із надією. Паралельно повідомляють інші служби — 102, 103, 104, електромережі. Усе — максимально швидко й чітко, бо інколи одна хвилина важить більше за години.

​Після початку повномасштабного вторгнення її робота стала ще складнішою. 24 лютого 2022 року Алла заступила на чергування: шок, перебої зі зв’язком, нескінченні повідомлення. Але навіть у стані внутрішнього неспокою помічниця начальника чергової зміни працювала без зупинки — приймала виклики, координувала виїзди, тримала холодну голову там, де навколо панували страх і невідомість. Бо за кожним дзвінком — чиєсь життя.

​«Іноді доводиться бути не лише координатором, а й психологом», - каже Алла Денисюк. У 2023 році в Луцьку чоловік виліз на 30-метровий кран із наміром вчинити самогубство. Понад дві години тривали перемовини — крок за кроком, слово за словом. Психологи ДСНС та рятувальники працювали разом і, зрештою, чоловіка вдалося переконати спуститися. Того вечора вдалося зберегти ще одне життя — і це була дуже важлива перемога.

​Після виснажливих змін Алла шукає спокій — в обіймах родини, у лісі за збиранням грибів, у поїздках в Карпати. Її найбільша мрія проста й щира: щоб закінчилася війна і можна було спокійно жити, відпочивати та подорожувати з рідними, радіючи кожному дню.

​А поки що вона щодня залишається тим самим невидимим голосом, з якого починається надія — голосом, що першим відповідає на чужий біль і тихо каже: «автомобіль уже їде».

Читайте також:

• 27 років присвятив службі у ДСНС: на Волині провели на заслужений відпочинок рятувальника
• Бути поруч, коли болить найбільше – історія психолога ДСНС Волині Романа Дейнеки
• Від профілактики до порятунку: як рятувальник ДСНС з Волині робить громаду безпечною