79-річна волинянка шиє адаптивний одяг для військових

У свої 79 років працює за старою ручною машинкою, якій майже 70 років, розповідає Суспільне. 

«З мене онучка сміється, каже: "Баба як на роботі". Я зранку вийшла, курям дала, й одразу сідаю, й шию», — говорить волинянка.

Валентина Джам каже, що взялася за пошиття, бо хоче підтримати українських захисників: "Я піддержую наших воїнів, нашу Україну. Я є українка!"

Родина на фронті та щоденні тривоги

Жінка має п’ятеро дітей, внуків і правнуків, загалом 30 людей. Частина рідних мешкає на Волині, інші — у Києві, Дубищах та за кордоном.

Двоє синів та онук Валентини служать у війську. Один із синів — військовий пенсіонер, який після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав оборони.

«Я їх не питаю і кажу: мені нічого не кажіть, бо то ваше. Ви мені подзвоніть, щоб я почула ваш голос. Я почую ваш голос — я сама оприділю, як ви», — говорить жінка.

Як почалося волонтерське шиття

На початку 2022 року Валентина почала в’язати шкарпетки для військових — з того, що знаходила вдома або що приносили люди. Згодом дочка принесла зразок адаптивних трусів для поранених бійців. Тоді у селі майже не було потрібних матеріалів.

«Комбінувала їх, бо то ж на раз. Нема липучки ніде. Внучка вичитала — виписали. Потім внук зо Львова привіз ліпучок», — згадує жінка

Першими вона шила речі для шпиталів — із липучками з боків, щоб одяг легко було вдягати і знімати. Згодом почала робити й інші види адаптивної білизни.

За підрахунками жінки, вона вже пошила 600 одиниць одягу на липучках, 430 пар "сімейних" трусів і ще 130 — у процесі. Загалом виготовила понад 1030 одиниць білизни й одягу.

Матеріали від людей і машинка-ровесниця

Тканини Валентині приносять місцеві жителі та волонтери. Переважно це нова постільна білизна, яку можна переробляти на адаптивні комплекти.

«Машинка — моя ровесниця. Їй, мабуть, років 70. Вона ручна була», — каже волонтерка.

Працювати Валентина навчилась ще у 1961 році — спершу в швейній майстерні в селі, а потім закінчила навчання у Кам’янці-Подільському як майстер з пошиву чоловічого верхнього одягу.

Син, який живе у Швейцарії, допоміг забезпечити будинок аварійним освітленням. Незважаючи на минулий інсульт і проблеми із зором, Валентина продовжує працювати.

«Що б мені хотілося — щоб був мир, щоб було спокойно, щоб наші повернулися всі, хто де є по світах», — каже жінка.

Волонтерка з Луцька Олена Мисковець розповіла Суспільному, що адаптичний одяг від Валентини Джам вона передає за запитами військових у стабілізаційні пункти та шпиталі.

«Це польові госпіталі ближче до лінії зіткнення, де хлопці отримують першу допомогу і часто проводять операції, там є потреба в білизні. Ми відправляємо потихеньку — по 10 пар, по можливості», — розповіла волонтерка.

За словами Олени Мисковець, одяг, який відшиває Валентина, відправляли на Суми, Харківщину та Курщину.

Читайте також: 

• «Найважче для волонтера – відчувати себе в ролі жебрака»: як волинянин допомагає захисникам на Сході
• У сім'ї все роблять гуртом: історія матері-Героїні з Луцького району, яка народила вісім дітей
• Американець, який щороку їде на передову: на Волині діє його благодійний фонд «Бог любить Україну»