Мобілізували у березні, а у червні командир повідомив батькам страшну звістку: спогади про молодого Героя з Луцька

У 2005 році вступив до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (тепер − імені Героїв Небесної Сотні). Його історію розповіли на сайті цього закладу.

Після закінчення ліцею у 2008-2012 роках навчався в Харківському національному університеті внутрішніх справ на факультеті «Психологія, менеджмент, соціальні та інформаційні технології». Перебував у спецпідрозділі оперативного реагування.

Трудовий шлях розпочав дільничним інспектором. Через кілька місяців став займатися власною справою – ремонтом автомобілів. Під час війни це вміння згодилося хлопцеві для лагодження бойових машин.

27 лютого 2022 року Артем пішов у військкомат. Спочатку знаходився в територіальній обороні при Національній гвардії. 11 березня 2022 року мобілізований до лав Збройних сил України. Перебував  на тренувальному полігоні у Яворові, де навчався артилеристській справі. Через день після прибуття потрапив під бомбардування. Тоді Артема контузило, але болю не відчував спочатку.  З вух текла кров, проте кидався розрізати палаючі намети, щоб діставати побратимів. За час війни у нього було три контузії, та лише раз перебував у медпункті кілька днів.

Потім навчався на тренувальних полігонах у Мукачеві, Виноградові (Закарпатська обл.) у складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади.

Перше бойове  завдання на САУ отримав у Чернігові, потім − у  Запоріжжі. У травні 2022 року отримав призначення в місто Соледар Донецької області. Там перейшов у штурмову розвідку 10 батальйону бригади. За безстрашність захисник отримав позивний «Демон». Наприкінці травня 2022 року під час виходу із завдання його група потрапила під артобстріл. Артема знову контузило, тому перебував кілька днів у медроті в Бахмуті. На початку червня 2022 року переведений у 15 батальйон бригади.

8 червня цього ж року до рідних воїна прийшли побратими, які були на той час у Луцьку. Вони повідомили страшну звістку про загибель єдиного сина. Батьки не могли повірити, тому телефонували у військкомат, шукали з надією серед 300-их. Вірили до останнього, що живий, просто поранений. Та незабаром зв’язався із ними командир батальйону. Він констатував, що солдат Артем Асматов загинув 8 червня 2022 року у районі населеного пункту Васюківка Донецької області під час виконання бойового завдання. Група розвідників їхала у машині, й куля потрапила Артему в шию (ймовірно снайпер).

16 червня 2022 року Луцьк прощався із загиблим земляком. Багато квітів, люди навколішках, прощальні промови, дзвін собору, синьо-жовтий прапор і такі безкінечні, гіркі материнські сльози… Похований на кладовищі у селі Гаразджа Луцького району.

Читайте також:

• О 20 годині сказав, що йде «на позицію», а за годину - був вже у вічності, з якої не повертаються: спогади про Героя з Волині
• Лікарі до останнього боролися за його життя, але врятувати Героя не вдалося: спогади про батька трьох дітей з Волині
• «Говорив усім, що хоче визволити Крим»: спогади про безстрашного воїна з Волині Сергія Шмигельського