Батьки важкопораненого військового з Луцька самотужки доглядають за лежачим сином

Батьки кажуть, що немає абсолютно ніяких умов, аби хоча б на трішки вивезти лежачого сина на вулицю. Живе родина ветерана на 8-му поверсі багатоповерхового будинку. Про це пише Конкурент з посиланням на сюжет каналу Конкурент ТВ.

Валерій добровільно став на захист Батьківщини від окупантів у березні 2022 року. Перед тим – був у територіальній обороні ЗСУ.

«Він добровільно пішов. Він нам нічого не сказав. Він у ТРО був, у Києві, потім переїхав на Чернівці, сюди приїхав і пішов у військкомат і нам нічого не сказав.

Захисник мужньо стояв на захисті країни і пережив на фронті чимало. Батьки воїна розповідають, дуже тяжке поранення син отримав на Донеччині», – розповідає матір захисника Раїса Іванівна.

«19 жовтня 2023 року з ним таке сталося. Наступив на міну. Відірвало йому стопу. Йому надавали допомогу в Добропіллі. В Добропіллі 19 числа він впав в кому, його відправили в Дніпро, він лежав там. В Дніпрі лежав 12 днів. Ми нічого не знали, я поки додзвонилася. Звідти його відправляють на Циблі. Там він пробув ще тиждень. Ми приїхали в ті Циблі і якось добилися, щоб його перевели у «Феофанію», – кажуть батьки. 

 Раїса Іванівна просто не може стримати сліз. Згорьована мати з болем очах розповідає про стан сина:

«В нього рана була відкрита на нозі. Його у «Феофанію» привезли у дуже тяжкому стані. Дуже…Він взагалі був у комі тяжкий».Жінка каже, що з Феофанії повернулися знову до лікарні у Циблях, а вже після цього сина привезли до Луцька.

«В Циблі ми якраз на Новий рік приїхали сюди, допомогли його перевезти сюди. Він був у госпіталі, ну там вже батько був з ним. Там він був рахуйте 5 місяців. Потім нас відправили в Липини, районну лікарню. Коротше кажучи, 8 місяців батько з ним. Потім ми поїхали в ту платну клініку АГП. Там три тижні вони з ним займалися. І все і там кажуть: «Забирайте куди хочете». Забрали додому», – пригадує мама воїна. 

 Попри усі зусилля, медики поставити на ноги тяжко пораненого воїна Валерія Ковтуна не змогли. Зараз сім’я залишається віч-на-віч зі своїм горем.

«Вже другий місяць вдома лежить, нікого немає. Ми додзвонилися на «Червоний Хрест». Ну вже там домовилися. Вони напевно не будуть приїжджати часто, може раз чи два в тиждень. Я не знаю», – каже Раїса Іванівна. 

Матір плаче, адже каже, проблемою зараз є повна відсутність бодай хоч якихось умов, аби навіть на трохи вивезти сина на вулицю – на свіже повітря.

«8 поверх. Як була тривога…Куди мені? Сиділи біля нього. У нас навіть в той ліфт коляска не поміщається. Казали, треба знімати ту ногу. Ще там щось, візка знімати. Вже той хлопець з «Червоного Хреста» заміряв, дивився. Каже, як туди ту коляску, щоб його посадити. Немає навіть кому посадити», – ділиться бідою мама. 

Батьки кажуть, що оббивали усі пороги, аби хоч якось зарадити біді.

«По лікарнях бігала, до начмеда, потім написала заяву на Поліщука, думала може вони там розберуться, нам допоможуть, може нам якісь умови дадуть, якусь квартиру йому, ну тож можна. Але вони відправили нас у совбез і конкретно нічого не можемо добитися. ОСББ в нас там є начальниця. Сказали, що їй заборонили. Але ж кажуть, що можна ту доску поставити. А хто саме заборонив ? Сказали, що міська рада», – каже Раїса Іванівна. 

Журналісти звернулися до представниці уповноваженого Верховної Ради з прав людини на Волині Юлії Спас, аби допомогти сім’ї. Вона запевнила, що проблемою займуться, аби захисник Валерій Ковтун все ж отримав необхідну допомогу. Тож батьки воїна Раїса Іванівна та Олександр Володимирович хоч і у розпачі, проте все ж мають надію, що бодай хтось відгукнеться та зарадить їхньому горю.

Читайте також:

• «Пішов на штурм з новачками, а противник думав, що це досвідчена «спецура»: волинянин розповів про бої на Курщині
• Поки був у полоні, його мама боролася не лише за нього, а й за себе: морський піхотинець з Луцька повернувся додому
• «Мене повернули тоді, коли я там вже був непотрібний»: звільнений з полону лучанин вперше за 2 роки поспілкувався з мамою