Фронтовий лікар Ігор Чолій: історія стоматолога, який став легендою «Сталевої Сотки»

Історію лікаря-воїна переповіли на сторінці бригади.

Хоча в юнацькому віці цей чоловік не був упевнений, що саме стоматологія стане справою його життя.

– Родом я з Івано-Франківщини. Селище Брошнів-Осада, тоді ще Рожнятівського району, – розповідає пан Ігор, – Закінчуючи нашу десятирічку, більше схилявся до того, щоб відслужити строкову службу в армії, а потім спробувати вступити до університету на юридичний факультет…

…Але «за компанію» з хорошим шкільним товаришем Сашком Остапенком Ігор вирішив спробувати вступити (до призову ж є ще час!) до тодішнього Івано-Франківського державного медичного інституту. Екзамени були до біса складними – хімія, фізика, біологія і написання твору – але в підсумку абітурієнт Чолій виборов право бути студентом.

– Впродовж перших трьох років навчання ми, здебільшого, опановували теорію медицини. А ось на четвертому курсі вже розпочиналася субординатура. Простіше кажучи, приступали до лікування зубів на практиці, – усміхаючись, згадує Ігор Михайлович, – Пацієнтів мали шукати самі. Але, правду кажучи, до таких «наддосвідчених» спеціалістів люди «з вулиці» не дуже хотіли йти. Тож студентам дозволяли лікувати зуби… іншим студентам.

Свою першу пломбу Ігор Чолій поставив одногрупнику Юрію. – А Юрій, у свою чергу, запломбував зуб Ігорю…

– Тій моїй пломбі – простій, цементовій, «радянській» – майже 40 років. Але вона досі на місці – сьогодні вранці під час чищення зубів вкотре перевіряв! – з гумором розповідає наш «Дантист», – Бо, насправді, робилося все відповідально, поетапно, під суворим наглядом досвідченого викладача…

У 1988 році Ігор Михайлович за направленням приїхав на Волинь – протягом року проходив ординатуру в Луцьку. А з 1989-го – і аж до початку повномасштабного вторгнення у 2022-му – він працював лікарем-стоматологом у базовій амбулаторії села Боровичі, колись Маневицького, а нині Луцького району.

На Волині Ігор Чолій зустрів і свою долю – красуню Людмилу. 1994 року в подружжя народилася донька Віталіна (нині вже досвідчений фармацевт!), а 2001-го – син Назарій (Чолій-молодший також обрав фах лікаря-стоматолога!).

На початок «повномасштабки» Ігорю Михайловичу було майже 56 років. Проте як капітана медичної служби запасу (у ті часи «військова кафедра» була обов’язковою для усіх студентів-медиків!), його відразу викликали до ТЦК.

– Зізнаюся, я аж так і не горів бажанням служити. Бо і вік уже, і якісь хронічні болячки потроху з’являються, і відповідальність за сім’ю… Але коли сказали треба – значить треба, – розповідає досвідчений стоматолог, – До речі, на моє прохання у ТЦК навіть дали тиждень «відстрочки» – треба було закінчити поточні справи з пацієнтами. А 2 березня 2022 року я вже був у лавах нашої «Сталевої Сотки».

Впродовж двох років пан Ігор служив на посаді лікаря медичного пункту тоді ще 50 об (або ж батальйону Луцького району) тодішньої 100 обр ТрО. Лікував побратимів, заступав на чергування з евакуації поранених у Серебрянському лісі…

А в березні 2024-го, коли «сотка» стала механізованою бригадою, у медичній роті нарешті з’явилася нова посада начальника пересувного стоматологічного кабінету. – Кому ж, як не наддосвідченому стоматологу, було її обійняти…

Відтоді до 34 років цивільного стоматологічного досвіду (навчання у медінституті не рахуємо!) у «Дантиста» додалося два роки досвіду фронтової стоматології.

До речі, разом з Ігорем Михайловичем ми спробували порахувати: скільки зубів йому довелося пролікувати, або ж видалити.

10-15 пацієнтів щодня…, 50-60 щотижня…, 250 щомісяця – за рік набирається близько трьох тисяч! Множимо на 36 років дійсного стоматологічного стажу – маємо 108 тисяч пацієнтів! Далі беремо до уваги співвідношення: з 10 пацієнтів двоє-троє приходять з видаленням зубів – решта лікуються. Тож у підсумку маємо 27 тисяч видалених і 81 тисячу запломбованих зубів!!!

Та найбільше пану Ігорю запам’ятався якраз один із видалених зубів:

– Прийшла якось до мене на прийом старша жінка, років 80. Як кажуть у нас на Волині – «ще польська». Скаржиться на сильний зубний біль. Оглядаю, роблю рентген: без варіантів – треба видаляти. Витягаю того зуба, викидаю в плювальницю, і вже відвертаючись до столика з інструментами кажу: «Спльовуйте!», – трохи давлячись від сміху розповідає «Дантист», – Чую характерний звук, а за хвильку… відчуваю щось мокре в кишені мого халата. Вигукую: «Бабцю, що ж Ви наробили!». А вона мені: «Синку, то ти ж сам сказав – спльовувати…».

Нині Ігор Михайлович Чолій перебуває на порозі свого 60-річчя. Що означає справді почесний «дембель»: «звільнення» з війська у зв’язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

У цивільному житті на нашого «Дантиста» чекають улюблені захоплення: гра у настільний теніс, збирання грибів, а ще – риболовля. Ігор Михайлович зізнається, що й досі мріє побити два особистих рекорди: досі найвагомішою його здобиччю були шестикілограмова щука, а також сом на тих самих шість кіло!

Найбільшою ж радістю нашого побратима точно стане спілкування з улюбленим внуком – чотирирічним Арсенієм. Малий народився рівно за місяць після того, як його тоді ще майбутній дід пішов на війну – 2 квітня 2022 року…

Читайте також:

• Повернення до життя після фронту: історія ветерана з Волині, який відкрив власну справу
• Від учителя до бойового прикордонника: історія волинянина з позивним «Мер»
• Мужній воїн з Волині міг би спокійно перечекати небезпеку за кордоном, але не дозволило почуття власної гідності