Берестечківська громада провела в останню дорогу загиблого Героя Дмитра Літовченка

Про це повідомили на сторінці громади у фейсбуці.

3 листопада жителі Берестечка та довколишніх сіл на колінах зустрічали кортеж із тілом полеглого воїна. Дорогу рясно встеляли квітами, вшановуючи світлу пам’ять Героя. На майдані Соборності за участю собору священнослужителів Православної церкви України відбулася громадська панахида. Схилити голови перед сім’єю та родиною Дмитра закликав добрий товариш загиблого, настоятель Свято-Духівського храму міста Берестечка о.Володимир Курчин.

 «Спасибі, що жив, воював та щиро вірив у Перемогу!» – звернувся до полеглого Героя Берестечківський міський голова Ігор Грудзевич. Від імені десяти тисяч жителів громади подякував за те, що разом із такими ж патріотами-побратимами не впустив у наш дім ворога, за те, що нині в нас немає Ірпіня та Бучі, за те, що живемо під відносно мирним небом і не терпимо нелюдських страждань, які переживає населення сходу.

«Він завжди посміхався. Понад усе любив своїх рідних. А ще усім серцем був відданий Україні, – мовив про Дмитра Літовченка його вірний друг, волонтер, який безліч разів приїздив із допомогою до нього на передову, Юрій Глінський. «Я не думав, Діма, що додому ти повернешся саме так… Ми не забудем і не пробачим» – пообіцяв біля домовини Героя.

Після того полеглого Захисника велелюдною процесією провели до рідного дому. Неможливо передати словами даровану Господом красу природи, що розкинулася поруч з обійстям, у якому Дмитро щасливо жив із дружиною, дочкою і сином.

Як зауважив настоятель Свято-Троїцького собору міста Берестечка о.Миколай Качмар, – аби ворожі снаряди не зруйнували любих серцю краєвидів та щоб кожен мав можливість бути поруч із рідними, наш мужній земляк віддав найцінніше – життя. І саме тому наш священний обов’язок – з молитвою на вустах провести Героя до місця його останнього спочинку.

Відспівували полеглого воїна 4 листопада у Свято-Троїцькому соборі, зведеному в пам’ять про козаків, загиблих у Берестецькій битві. У прощальній промові настоятель святині вкотре нагадав присутнім якою дорогою ціною нам дається мирне життя. Разом із тим процитував слова самого Дмитра, мовлені незадовго до смерті: «Ми не знаємо, що нас чекає завтра, але ми повинні цінувати мить сьогоднішню…».

«Похорон відбувся із належними Герою військовими почестями. Труну опустили в землю під звучання Державного Гімну України. Салютна група дала останній залп у височінь бездонного осіннього неба. Легкої тобі дороги у засвіти, воїне!», - йдеться у дописі.