Боєць з Луцька, який втратив обидві ноги та пережив клінічну смерть, здобув золото на марафоні

Про ветерана пише Львівська міська рада. 

Андрій Соломін із Луцька вперше опинився на війні ще в 2014 році. А у перший день повномасштабного вторгнення чоловік пішов до військкомату та вступив до лав 100-ї окремої бригади тероборони, де згодом став командиром стрілецької роти.

Важкого поранення зазнав на Донеччині. Це сталося цьогоріч наприкінці квітня. Андрій з побратимами саме закріплювались на позиції, як надійшла інформація про можливе оточення. Треба було терміново виходити.

«Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв'язок», - ділиться спогадами Андрій.

Під час виходу оператор ворожого дрона скинув боєприпас просто під ноги командира роти. Поранений наклав собі турнікети, але не вірив, що виживе.

«Росіяни були дуже близько – на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити і сказав пошепки: Мика, скоро побачимося!», - розповідає захисник. «Мика» – це позивний полеглого захисника Миколи Мялковського, близького друга Андрія Соломіна.

Андрій втратив багато крові і в нього почалися галюцинації. Твердить, що в мить прощання з життям він почув голос загиблого товариша: «Ні, друже, ти залишаєшся». І він залишився. Після 9 годин очікування на евакуацію у майже повністю захопленому ворогом населеному пункті Андрія все ж вивезли. До тями він прийшов лише в Дніпрі, де дізнався, що і справді майже був помер.

«Я прокинувся вже без ніг. Від лікарів дізнався, що якби я втратив ще 100 мл крові, то не вижив би. А також те, що я цілих 6 хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що «Мика» вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе», - каже Андрій.

На реабілітацію захисника скерували у центр UNBROKEN.

«Пацієнт погано тримав баланс, тому пересувався за допомогою електричного крісла колісного. Ми працювали над покращенням координації рухів, а також зміцнювали мʼязи. Вчилися пересідати на поверхні різної висоти та пересуватися на сідницях, у тому числі і сходами. Зараз Андрій набрав м’язову вагу і користується активним кріслом колісним. На ньому пацієнт долає будь-яку дистанцію», - розповідає фізичний терапевт центру Всеволод Дребот.

22 вересня у Києві Андрій Соломін взяв участь у «Забігу за двох». На кріслі колісному він здолав дистанцію в 1 км і за себе, і за друга «Мику». Більше того – фінішував першим.

«Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо – воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!», - сказав Андрій після отримання золотої медалі. А вже наступного після забігу дня переможець повернувся до Львова і продовжив реабілітацію.

Читайте також:

• «Повернувся, щоб захищати»: історія оператора БпЛА «Юска» з Волині
• Від «сєпарів» до армії РФ: «Гулівер» зі сталевої сотки про війну та віру в майбутнє
• «З дитинства марив танками – тепер «кайфую» від них», - історія танкіста-добровольця 100 омбр