Боєць з волинської бригади розповів, як «заманив» у полон двох блукаючих російських військових
Боєць волинської 14 ОБМР піхотинець Богдан прийшов у 2022-му році в бригаду, коли вона билася в запеклих боях на Донбасі. Разом зі військовим у взводі воювали також два його рідних брати. Один з них там отримав сім кульових поранень з кількох метрів. Але врятували. Ще один брат зараз проходить реабілітацію після поранення й повертається в стрій. Але переводиться в оператори БПЛА.
Історію бійця розповіли на сторінці 14 ОМБР.
- А ви розглядаєте варіант для себе перевестися в оператори БПЛА?.
«Це не моє! Не люблю «цих відеоігор». Мені потрібен живий рух! Навіть у контактних боях вже немає страху, більше - адреналін», - каже Богдан.
- Ви пройшли жорстокі бої в Донецькій області, гнали ворога до кордону під час великого контрнаступу на Харківщині, звільняли Куп’янський район. Що було найскладніше?
- Важко було скрізь: дрони, артилерія, танки, контактні бої… Один з випадків вже тут, на Куп’янщині: я отримав наказ, взяти кількох побратимів для виконання завдання. Під час операції, ми підірвали два ворожих танки та беху. Проти нашої групи з п’ятьох чоловік йшло десь до сорока осіб противника. Але нас прикривали FPV і ми виконали завдання. І тоді навіть нікого не поранило! Також ми взяли одного… (замислюється над словом – авт.) вороженька у полон. Від нього дізнався багато корисної інформації, яка дуже згодилася потім. Я добре спілкуюся російською, тому вдалося іншим разом «заманити» двох блукаючих російських військових. Зараз пригадувати все це, то вже й смішно. Діалог у нас був приблизно такий:
- Сюда-сюда! Почему вас только двое? Где остальные? – кажу їм суворим голосом.
-Так остались только мы, остальные наши все лежат в посадке…
А після цього: «Привіт, хлопці! Вітаємо в Україні!». Це були двоє молодих десантників. Познайомилися, поговорили… Тут знову обстріл, дрони ворожі, така собі звична справа… На хвильку їх втратив з поля зору. Думаю, от с..ки, втекли. А вони з-за дерева виглядають: «Бодя, мы здесь!». Знайшов підхід до них, так би мовити, - жартує воїн.
- У чому запорука успішної операції? Що допомагає вижити на фронті?
- Побратимство – це основне. Злагодження в бою, розуміння одне одного без зайвих слів. Це рятує, допомагає та дозволяє виконувати завдання. Впевненість в людях, які поряд з тобою в окопі, має бути! При мінімальній нагоді сам навчаю новачків. Показую, розказую. Навіть вчу, як збивали ворожі дрони. Дехто вважає, що це неможливо, але можливо все! Зі свого автомата я вже п’ять штук збив. Боротися з ними зараз також допомагає сучасний РЕБ.
У Богдана дві важкі контузії, три осколкових поранення: в тілі було 14 осколків, три з яких не дістали.
-Тепер навіть МРТ пройти не можу, - каже воїн. – Але ще повоюємо!
- Що дає сили боротися далі?
- Мене вдома чекають діти, дружина, мати, сестри… Я їх сильно люблю та дуже не хочу, щоб вони бачили те, що тут відбувається. Чи вибір є? А хіба війна закінчилася, щоб говорити про вибір? Треба битися! – переконаний Князівський воїн.
Читайте також:
- 15 місяців на передовій: мати з донькою з перших днів війни служать у волинській «сотці».
- Суттєво зростають втрати: воїни волинської бригади просять змінити командира
- «Бути воїном - жити вічно»: молодий захисник з волинської бригади загинув унаслідок ворожого обстрілу
Будь в курсі усіх новин
