Хотів лікувати тварин, а тепер рятує бійців: історія бойового медика з Волині

Про нього розповіли в ББпC Black Raven 93.

«Я люблю тварин, тож після школи вивчився на ветеринара. Але, по завершенню вуза, жодного дня за фахом так і не відпрацював. Обставини змусили мене піти в будівельну сферу – працював і в рідному регіоні, і за кордоном – Польща, Естонія, Швеція. Водночас здобуті знання постійно ставали в нагоді – доводилося надавати хлопцям і першу медичну допомогу, і лікувати їх, і консультувати. Якщо взяти кількісно – то людей, кому допомагав, значно більше, аніж тварин», - ділиться Тур.

ТрО і напруга на кордоні

Початок війни застав його вдома, на Волині. Якраз мав їхати у чергове відрядження за кордон. Але зателефонував роботодавцю і сказав: «Мене не чекайте, я залишаюся в Україні».

«Пам’ятаєте – в перші місяці війни всі чекали наступу з Білорусі на Волинь. Тож наше добровільче формування територіальної громади (підпорядковувалося 54-му батальйону ТрО), в якій я виконував обов’язки командира відділення, займалося моніторингом ситуації у прикордонних районах, будівництвом фортифікацій, слідкувало за порядком. Мої батьки, до речі, живуть на кордоні з Білоруссю – і там навесні 22-го стояли колони техніки. Переживав звісно, було тривожно… На щастя, звідти ворог не ризикнув наступати», - пригадав воїн.

Чому 93-я

За сумісництвом також вів заняття з тактичної медицини, і таким чином готував себе до служби в бойових підрозділах ЗСУ – з часом вже стало зрозуміло, що загрози Волині немає, більше потрібен не в тилу, а на фронті. Спершу, щоправда, я вирішив йти служити в державну прикордонну службу, повний пакет документів був готовий, пройшов навіть психологічні тести. Але потім став вагатися, і в підсумку обрав службу в ЗСУ, підписавши контракт із славнозвісною бригадою «Холодний Яр». Про що жодного разу не пошкодував.

«Мене одразу спрямували в батальйон безпілотних систем Black Raven. Спершу – санінструктором, потім став бойовим медиком, а після проходження пришвидшених курсів отримав відповідний ВОС і наразі – старший бойовий медик роти.  В нашому баті, до речі, служить і мій молодший брат Андрій – пілот FPV: він долучився до бригади на кілька місяців раніше за мене», - ділиться захисник.

Перше бойове хрещення

«Моє хрещення у бойові медики запам’ятається мені на все життя. Там і FPV полювали за нашим авто і, на жаль, ми тоді евакуювали бійця, поранення якого були несумісні з життям. Звісно, страх був присутній. З часом і з досвідом це відчуття притуплюється, з одного боку, з іншого – маєш вже навички його контролювати. Але бувають ситуації, коли навіть над цим не замислюєшся», - говорить захисник.

photos]46841[/photos]

«Раніше, з моменту отримання повідомлення про необхідність евакуації до виїзду проходило 1,5-2 хвилини. Зараз ще відводиться певний час, щоб мавіком прозондувати шлях евакуації на предмет ждунів, чистоти неба. Але коли ситуація невідкладна, одразу сідаємо і їдемо. І по дорозі молимося, щоб все склалося. Як от недавно – питання життя і смерті бійця залежало від якихось хвилин. Дякувати Богу – встигли.

Зараз, у зв’язку з ускладненням логістики, використовуємо, як правило, «квадріки»: під’їхати на авто до позиції і залишитися непоміченим вкрай складно. Коли не на чергуванні - регулярно проводимо заняття з бійцями по такмеду, відпрацьовуємо на полігоні евакуацію: якщо алгоритм дій доведений  до автоматизму, шанси зберегти життя нашим хлопцям значно зростають. Підтверджено практикою», - розповідає бойовий медик.

Тур від Тура

«50 гр для релаксу? Ні, не моє. Відіспатися, наговоритися з рідними (дочці 11 років – скучаю, ясна річ) та близькими, поспілкуватися з побратимами, зустрітися волонтерами і насипати їм наших потреб, поласувати смачненьким – так і відновлююся психологічно.

Позивний я собі взяв, тотожній моєму рідному селу – Тур. Чи мрію поїхати в тур? – сміється. - Так, як все скінчиться, і неодмінно на нашу користь, – обов’язково. Полечу в Швецію, але вже не на роботу, а помилуватися природою - там фантастичні краєвиди. Але головне – щоб ми жили у вільній країні, де все - для людей. Щоб недаремними були наші втрати і робота, якою тут щоденно займаємося», - провадить волинянин.

Читайте також:

• Вилетів із «Хаммера» під час вибуху: історія військового з Волині
• Від хореографа до воїна: історія бійця волинської бригади
• Коли повернення — це лише початок: історія фахівчині із супроводу ветеранів та ветеранок в Луцькій громаді