Декілька тижнів не дожив до дня народження: спогади про волинського Героя, що воював із сином

Про нього розповідає Поліський лісовий офіс.

З першого дня повномасштабної війни пішов служити. Останнім часом – на Донецькому напрямку, де й загинув. Їхній бліндаж накрило.

Сергій Васильович перед мобілізацією працював на посаді лісоруба у Перевалівському лісництві філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». Навчався в Шацькому лісовому технікумі ім. В. Сулька. Практично все свідоме життя в галузі.

Служив разом із сином Віталієм у «волинській сотці».

«Якби не син, той навряд би й знали точно, що там сталося… Він такий щирий і простий був. Все життя біг на роботу, бо ж відчував безмежну відповідальність за інших. Добрий – аж занадто. Кому треба допомогти, то він перший. Серце мав відкрите. Всіх жалів. Он сьогодні рідні, друзі телефонують, питають. Любили його люди.

Пішов служити – і там йому всіх шкода. Каже, тож тут хлопці молоді, їм потрібно додому повернутися. Про себе не думав взагалі, – розповідає дружина Катерина. – Казав – найстрашніше заходити і виходити з бліндажів. Тому що дуже стріляють. Просто безперервно. А так особливо більше нічого не говорив.

Готували передачу волонтерами. Він любив домашню їжу. Тепер вже тільки синові треба передавати. Один вже сам їде додому… Якби ви бачили, як вони там за кілька місяців змінилися, постаріли. Хлопці оборону тримають такими зусиллями, що нам і уявити важко».

Читайте також:

• Поліг, прикриваючи побратимів: спогади про загиблого Героя з Волині
• Загинув напередодні дня народження: У Польщі відкрили фотовиставку волинського Героя